Гібралтар, травень 2015

Гібралтар - був одним з перших портів, які я відвідала під час мого контракту на лайнері. Потім, через кілька місяців ми ще раз заходили в Гібралтар.

Перший раз я далеко йти не стала, а просто знайшла найближчий вихід до моря, там, де нікого не було. Морально відпочивала від судна...

 і насолоджувалась хорошим днем :)

А ось наступного разу, я вже цілеспрямовано зібралась в місто. Для цього ще треба було постояти хвилин 40 в черзі на автобус.
В Гібралтарі всі туристи їздять дивитись на якихось мавп. З ними дуже багато різних сувенірів, і вони ж - один із символів міста. Я тоді шось не сильно розібралась, шо то за мавпи і дивитись на них не пішла. А виявляється це єдина на всьому європейському континенті колонія мавп, які живуть в дикій природі! Ну нічо, пізніше в Індія мавп я надивилась вдосталь :)

Гібралтар дуже любили британські гості лайнера, бо вони звикли, що тут можна за їхні фунти стерлінги набагато дешевше купити коштовності, годинники і фотоапарати. Воно ще все ніби й tax-free. Правда старі британці скаржились, що Гібралтар вже не той і ціни сильно виросли, але попри це все одно були набагато дешевшими ніж в їхнії рідній Британії.

Десь так виглядає місто. Купувати я там нічого не стала, крім магнітиків з мавпочками і, можливо, ще морозиво.
А вже повертаючить в круїзний термінал, впізнала знайомий прапор.

 Довелося приставати до прикордонника і питати до чого тут Україна. Він сказав: "Ми ж сусіди, по морю"... :)
Ну так, приблизно...