Трускавець, травень 2015

В Трускавець ми з сестрою і племінниками приїхали в гості до подруги. Самого міста бачили мало, але необхідний мінімум виконали, хоч і в дуже швидкому темпі.

Вже перед потягом пробіглись центром міста, буквально на льоту знімкуючи всі цікаві місця.

Ну і біля головного бювету звичайно побували і Нафтусю скуштували.

Виявилось, що там крім неї ще десятки інших вод, але це вже відкладемо на наступного разу.

Бердянськ, травень 2015

В Бердянську пахло відпочинком і морем. Запах курорного містечка миттєво змусив забути про Київ, роботу і всі поточні турботи. Ми приїхали пізно ввечері, поселились і пішли гуляти на набережну. Це був саме той момент коли для мене почалось літо :)

Бердянськ мені дуже сподобався з першого погляду. Можливо, тому, що я теж з півдня і цей морський запах видався мені чимось дуже близьким і рідним.

На наступний день багато гуляли - переважно, знову ж таки вздовж набережної. Замість пам'ятника Леніну тут вже три місяці височів український прапор як "пам'ятник звільнення жителів Бердянська від ідолів тоталітаризму".

 Тут дуже багато дизайнерських лавок у вигляді різних тварин. Ось ця з гусиницями, як на мене, - найсмішніша.

 Ще дуже сподобався монумент з ненажерливою жабою: "Зависть - порок".

 Обов'язковий пункт туристичної програми - оглядове колесо.

 Звідси прекрасний краєвид міста, порта і моря.

Не пожалкуйте 40 гривень за квиток - чудовий настрій гарантовано.

Поруч з колесом ще є гірки й інші атракціони.

День в Бердянську пробіг дуже швидко і от вже час їхати назад до Києва.

Треба буде обов'язково навідатись сюди ще.

Гуляйполе, травень 2015

Гуляйполе було бонусом на маршруті, який я називаю "Good bye, Lenin", коли ми з Сашою та її батьком їздили містами південно-східної України фіксуючи пам'ятники Леніну, які от-от мали знести. Гуляйполе було кілометрів 30 вбік від маршруту, але ми вирішили, що треба заїхати подивитись на столицю Нестора Махна - ніхто з нас ніколи там не був і скоріш за все більш і не буде.

Гуляйполе - маленький райцентр Запорізької області, де крім як подивитись на спадщину Махна робити нічого. Ми пішли в Гуляйпільський краєзнавчий музей. Тут Нестор Іванович, звичайно ж, в центрі експозиції.

Ось вона - мала батьківщина українського анархізму.

Тут, здається, зібрали всі книжки, де є згадка про Махна.

Звичайно, крім махновщини ще є якісь стандартні експозиції з історії краю, Другої світової і так далі, але крім нього більше нічого не запам'яталось.

А чого варта тільки Махновська тачанка в дворі краєзнавчого музею!

 Крім краєзнавчого музею цікавий ще будинок, в якому жив Махно з 1918 по 1921 роки.

Це засвідчує меморіальна дошка на фасаді будинку.

Цікаво, що практично всі меморіальні дошки, бюсти і пам'ятники Нестору Махну в місті - золотого кольору.

Ось цей монумент - взагалі просто апофеоз)

Але не тільки історичні гуляйпільські пам'ятки носять ім'я Нестора Івановича. Махно тут став справжнім героєм масової культури - на його честь називають навіть гастрономи :)

Дніпро, травень 2015

В Дніпро, а тоді ще Дніпропетровськ, я приїхала на травневі в 2015 році. Тоді моя подруга Саша робила дослідження про пам'ятники Леніну в Центральній Україні. В Дніпрі я приєдналась до неї і її батька на кілька днів. Разом машиною ми їздили різними містами фотографували пам'ятники Леніну доки їх не познімали і спілкувались з місцевими на цю тему. 

Я приїхала на залізничний вокзал і мала самостійно добратись в центр міста. Мені підказали номер трамваю і я поїхала. Вийшла раніше ніж потрібно щоб прогулятись набережною Дніпра.

Вона тут, здається ще довша ніж в Києві. У всякому разі гуляти неї їдучи прямо можна доки стане сил.

На набережній багато різних арт-об'єктів: дизайнерські лавки, скульптури, скіфські баби. Тут вони, здається, таки не справжні, а копії знайдених десь неподалік.

Колись тут була дуже крута канатна дорога через Дніпро на острів. Зараз вона в аварійному стані. Над дорогою навішена сітка, щоб кабіни ненароком не обвалились прямо на учасників дорожнього руху. Дуже шкода, що досі не знайшлось мецената, який би вклав гроші в ремонт дороги.

Дійшовши до центру мене вразили місцеві центри. Вразили так, що я б навіть назвала Дніпро бізнес-столицею України. Таке склалось враження.

На Площі Героїв Майдану (колишня площа Леніна) ми і зустрілись з Сашою. Тут знаходився й головний об'єкт її дослідницького інтересу. Поруч Макдоналдз і карусель. Прям таки місце зустрічі двох антагоністичних ідеологій))

Наступним пунктом був Монумент Слави - Пам'ятник воїнам-партизанам і підпільникам.

Звідси прекрасний краєвид на Дніпро, як на річку, так і на місто :)

Ну а далі дорога, і наступне місто по плану - Павлоград.