Веймар, червень 2014

Мабуть, за радянською традицією це місто вперто називають Веймар. Але я не можу і не буду, бо він - Ваймар. Вперше я була у Ваймарі, ще коли вчилась в Єні взимку 2010-2011. Тоді нас був студентський проїзний, з яким ми могли їздити по землі Тюрингія скільки схочемо. Єдина проблема, що погода тоді була не дуже сприятлива. Так і з Ваймаром, тоді я там була, але мало що бачила...
А нещодавно вже нормально з'їздила в це місто машиною з дядьком і тіткою, і ми все там ретельно подивились. Поставили машину на парковку, пройшлись до центральної площі, там де Ратуша, зайшли в Information, і вже з картою пішли по насиченому туристичному маршруту...

Там же на площі, я не могла пройти повз ось цю слонячу вивіску, бо слови - це моя слабкість)))

Місто дуже красиве, культурне. Батьківщина Гете і Шиллера, як не як :)
Ще тут дуже розкручена тема гінкго. В магазині-музеї продається все що тільки можна: рослини, дерева гінкго, чаї, спеції, приправи, сувеніри, сережки... Все з листочками цієї рослини, або з Гете). Тут недалеко і Goethehaus, до речі.

Зовні нічого особливо, а всередині будівлі зробили ультра-модерний музей, ну і сувенірний магазин, звичайно.
Далі ми прогулялись до приміщення старої Ратуші (якщо не помиляюсь).

Всередині там, на жаль, повна розруха.
Далі пощастило сфоткати пам'ятник герцогу Карлу Августу в той момент, коли площа була пуста і повз нього проїжджала карета.

Потім ми пішли до парку і саду Гете з його садовим будиночком. Там досі ростуть різні види троянд і ще багато інших квітів, назви яких я не знаю))

Крім культурного спадку в Ваймарі, є ще й велике політичне минуле, адже саме тут після Першої світової війни була проголошена Ваймарська республіка (якщо хочте, Веймарська). Ось у цьому будинку.

Прямо перед ним зорганізували сцену для якогось заходу. Концерт ще не почався, а місцеві зірки - Гете і Шиллер - вже були на сцені ;)

Таку чудову прогянку ми зашліфували величеезним морозивом в місцевому італійському Eis Cafe, і у повній сатисфакції повернулись додому)