Гамбург, червень 2014

В Гамбург я приїхала на запрошення мого друга Еріка, з яким ми колись познайомились у Вінниці. На вокзалі зробила все так як він сказав - знайшла зупинку 6-го автобуса в напрямку Borgweg і купила у водія 9-Uhr Tageskarte за 5,90. З водією мені (ну і всім іншим пасажирам) дуже пощастило). Спочатку він привітався з усіма в мікрофон, побажав гарного дня. Потім попросив вибачення, що треба почекати ще одну хвилину на зупинці, бо він трохи раніше розкладу на неї приїхав.

Дорогою він розказував в мікрофон про те, що можна побачити на кожній з зупинок. Всього я не запам'ятала, але моє улюблене це: "подивіться ліворуч, тут чудове Eis Cafe, де продають морозиво з домашнім полуничним джемом" :) Настрій в автобусі був відповідний - люди посміхались, знайомились, жартували. Практично кожен пасажир, коли виходив бажав водієві гарного дня у відповідь, я теж подякувала. Коли я розказала про це Еріку, він не повірив. Сказав, що ледь не щодня їздить цим маршрутом і нічого подібного з ним ніколи не траплялось. Тоді я усвідомила як сильно мені насправді пощастило :)

Потім Ерік перепитав мене чи я купила Tageskarte, я ствердно відповіла. Ми купили місцевого пива і пішли в метро. Я сказала, що хочу побачити тунель під Ельбою, Ерік сказав, що нам якраз в ту сторону, але спочатку ми покатаємось на річковому трамваї. Безумовною перевагою цього транспорту є те, що це єдиний громадський транспорт, в якому в Гамбурзі ще не заборонено пити пиво, а ще тут діє та ж таки Тageskarte для проїзду в громадському транспорті. Ми покатались годину і пішли дивитись на тунель.
Тунель під Ельбою - це як на мене штука вражаюча, і використовується вже більше ста років. От хоча б сходи до нього...

 Ну і сам тунельчик. Було досить пізно і людей там вже майже не було.

 Середина тунелю. Над нами 21 метр води. А може й більше, тут дуже сильні припливи і відпливи, тому точно ніхто не знає скільки. Вказано середнє значення.

 Потім ми ще поїхали на Reeperbahn, місце де в Гамбурзі тусуються абсолютно всі від бомжів до міліонерів. І так, саме тут розташована знаменита вулиця Червоних ліхтарів. Але тоді був четвер і людей було досить мало і Ерік наказав мені обов'язково повернутись сюди в суботу ближче до півночі. Так я і зробила :) читайте далі...
Наступного дня ми поїхали гуляти в Hafen City, тобто туди де колись був порт. В 1943 році Гамбург сильно постраждав від бомбардувань і був практично повністю зруйнований.

Все ж декілька історичних будинків залишилось на Deichstraße. Ось цей білий будинок справа буквально лежить на сусідному будинку. А в коричневому вже замінили цеглу і вирівняли вікна, але балки всі криві))

 Стоять ці будинки практично на воді...

Далі пішли гуляти в Speicherstadt, район старих портових складів.

 Склади - це всі ці цегляні будинки. За призначенням більше не використовуються, бо вантаж тепер всі возять самі знаєте в величезних металевих контейнерах. Але їм знаходять інше застосування.

 В одному з таких блоків розташований Miniatur Wunderland - найбільший в світі комплекс макетів і моделей залізниць, автомобільних доріг і навіть Гамбурзького аеропорту. По нього трохи нижче...

 На одній з пристаней дуже вже мені сподобався цей зелений кораблик)

 Далі дійшли до Überseequartier, де вирішили покататись на колесі огляду.

 А все тому, що ми думали, що це коштує 10 євро, а насправді - 5 :) Ефект вийшов такий самий, як розпродаж в магазинах -50%))

 Після цього дійшли до самого центру - до Ратуші.

 Потім Ерік поїхав з міста, але дав мені кілька настанов на наступні кілька днів в Гамбурзі: 1) сходити на ринок недалеко від дому; 2) обов'язково відвідати Miniatur Wunderland i 3) ще раз поїхати на Reeperbahn в суботу пізно ввечері. Так я і зробила :)
На ринку купила велику коробочку своїх улюблених червоних порічок, а по дорозі назад побачила рослинку, яку я з дитинства дуже люблю. Натискати на достиглі продовгуваті коробочки з насінням, щоб вони тріскались :) Такі ж ростуть в селі в моєї бабулі...

 Далі по плану обов'язкової програми був Miniatur Wunderland. Ось їхнє презентаційне відео з youtube:

 А була в захваті, всі відвідувачі були в захваті! Дорослі і діти натискали на всі можливі кнопочки, щоб активувати більше потягів, машинок і мініатюрних чоловічків)))

 Дуже мені сподобалась експозиція Гамбурзького аеропорту!

 Все відтворено в таких деталях, що аж страшно.

 Ось це така парковка)

 І стадіон теж так нічо :) Уявляєте скільки там тисяч маленьких чоловічків всередині?

 А це взагалі - будинок ще недобудованої філармонії в розрізі. Там іде концерт :) Потім будівля закривається назад...

 Після таких вражень залишилось тільки поїхати на Reeperbahn :)

 В той час людей на вулицях було море - саме йшов матч Німеччина-Гана. Всі дивились футбол і пили пиво. Купа національної символіки скрізь і у різних проявах..

Трохи місцевого колориту - Geiz Club, або Клуб жадібності - секс за 39 євро!

  Одна з вуличок з борделями.

 І ще одна...

 А це взагалі верх цинізму - офіс поліції в самому логові розпусти, по сусідству з вулицею Червоних ліхтарів. Але ж в Німеччині проституція легалізовано, тому може їх інтереси поліцаї якраз і захищають.

 Ну і останнє фото - власне вулиця Червоних ліхтарів!

 Вибачайте хлопці, ближче сфоткати не могла, бо в них там справжня дискримінація за статевою ознакою :(

 Тому якщо цікаво - їдьте самі і дивіться..)