Острів Карімун Джава був головним пунктом програми моєї новорічної відпустки. З Яви туди дістатись можна паромом за 5 годин або швидкісним катером за 2,5 від міста Джепара. Особливих планів на острів в мене не було. Я нічого не бронювала наперед і, вийшовши з катера звернула ліворуч, де, як мені здавалось мало бути якесь житло. Хвилин за п'ять я знайшла кімнату, яка мене повністю задовільняла за ціною (8-9 доларів). Вихід до моря був прямо з двору, але пляжу не було. Як з'ясувалось пізніше, пішки з місця де я жила до пляжу не дійти. Мене ця інформація не задовільнила і я пішла в розвідку. Дорогою питала місцевих і один хлопець запропонував підвести мене мотороллером до пляжу, який виглядав ось так.
Той хлопець сказав, що залишить мене тут і поїхав. Я так і не зрозуміла чи він повернеться. Він поїхав і я зрозуміла, що тут абсолютно сама. На горизонті тільки джунглі, море і їх звуки. Мені стало так страшно, що я не могла розслабитись і піти покупатись. Та що там купатись, якийсь час мені страшно було навіть зрушити з місця. Я не могла знайти стежку по якій вийшли до пляжу і спробувала пробиватись до дороги через джунглі, але це було досить складно. Вирішила розвернутись і подзвонити другу. На щастя, зв'язок був. На щастя, він взяв слухавку. Поговорила і мені стало легше. Тут вже й повернувся хлопець, який мене сюди завіз:
- Нашо ти мене тут саму лишив? Мені страшно! Я хочу назад!
- Вибач.
Дорога була дуже крута, стрімко піднімалась вгору і спускалась вниз. В якийсь момент моя ліва нога в шльопанцях зістрибнула з підставки і проїхалась по асфальту.
Було дуже боляче я не могла зрозуміти чи зламані пальці. Хлопець довго вибачався, відвіз мене додому, питав як ще він може допомогти. Хазяйки відразу принесли мені аптечку і сильно переймались. Схоже тепер в мене з'явились плани на наступні кілька днів - сидіти вдома і не робити різких рухів. Ходити було боляче і все на що я спромоглась це босоніж ходити їсти двічі на день до найближчої їдальні. Переломів ніяких не було і на третій день вже стало набагато краще. Сусіди запропонували їхати з ними на сноркелінг і я погодилась.
Програма була на цілий день. Спочатку заїхали в заповідник для маленьких акул, морських зірок, їжаків і так далі.
В басейн до акулок можна було залізти і зробити фото, але я вирішила втриматись. Десь в голові залишилась інформація про те, що їх приваблює запах крові, а моя рана була ще зовсім свіжа))
А от морські зірочки здавались дуже доброзичливими :)
Далі по курсу сноркелінг - фантастичний підводний світ, з яким я тут знайомилась вдруге, вже ближче)
Я з великою цікавістю і ненаситністю спостерігала за всіма морськими створіннями. Їхні рухи були такими плавними, спокійними, і лиш зрідка, наполоханими.
Нова, раніше невідома і небачена краса не давала мені спокою.
Після сноркелінгу була обідня перерва, запланована на одному меншому сусідньому острові. І Все було б там добре якби не білі комарі, які не давали ступити й кроку.
На щастя, в когось з хлопців був з собою бальзам для тіла, який трохи допомагав. Нам принесли найсмачнішу в моєму житті рибу гриль з рисом і соусами. Далі дві години сієсти і знову сноркелінг в іншій точці)
Після сноркелінгу був пляж на ще одному сусідньому острову, якому трішки поступається природа з реклами баунті. А далі захід сонця і дорога назад на Карімун Джаву.
Ввечері цією ж компанією ми пішли на фуд корт, а дорогою назад купили пива. До ночі спілкувались, пили пиво і грали в уно. Вранці наступного дня вони повертались додому, а продовжила досліджувати острів. Знайшла кафе, яке спочатку прийняла за буддійський храм))
Воно стало моїм улюбленим: затишок, краєвид і привітний сервіс)
Ще саме на Карімун Джаві я їла найсмачнішу піццу в Індонезії, справжню, з печі)
Після цього з'явилось відчуття, що треба їхати назад на великий острів Ява і десь там, в дорозі зустріти Новий рік.
Дорогою назад ще був варіант подивитись величезний парк, але ми вибрали натомість посидіти поїсти і спокійно поговорити. Після обіду був час повертатись назад. Спочатку я думала їхати в Джакарту, але в останній момент вирішила їхати в Бандунг разом з другом. Відпустка складалась саме так, як я того хотіла - динамічно і непередбачувано)
