неділю, 18 жовтня 2020 р.

Рига, грудень 2018

 Була в Ризі транзитом по дорозі в Амстердам. Я прилетіла ввечері, а рано вранці наступного дня вже був мій літак в Амстердам. Моя подруга Агнес, з якою познайомились в Індії, живе в Ризі. Я їй заздалегідь написала. Вона не тільки зустрілась зі мною, але й знайшла місце де я могла б заночувати. Сама вона живе за містом і звідти було б незручно добиратись зранку в аеропорт. 

Я вийшла з аеропорті і мені треба було знайти автобус. На місці трохи розгубилась якою мовою звертатись до людей. Коли говорила англійською - переходили на російську. Якщо ж зверталась російською - відповідали латвійською. Автобусом доїхала до кафе, в якому ми зустрілись з Агнес. 

Там була дуже затишна новорічна атмосфера, адже було 23 грудня. 
Після кафе в нас по плану був мантра-джем. Це була дуже неформальна вечірка, де зібрались молоді люди, подекуди з дітьми 3-5 років. Грали на там-тамах і співали мантри. Було дуже затишно. Десь близько десятої ми пішли і Агнес відвезла мене до своєї подруги Єви. Єва здалась мені ледь не просвітленою - дуже чистий погляд в неї був. Вона жила в великій квартирі, де крім неї ще жило 3-4 людини. Єва показала мені кімнату, де я мала спати. Це була дворівнева кімната з ліжком на другому рівні. Оскільки були пізно, а ставати мені треба було дуже рано, ми говорили не довго. Зранку Єва викликала таксі і я успішно дісталась до аеропорту. В аеропорту я сфотографувала книжку "The Ukraine" Артема Чапая, яку тоді читала. В той час багато його читачів виставляли фото книжки десь у мандрах. Я долучилась. 
Так закінчилось моє нетривале перебування в Латвії. Треба буде що обов'язково повернутись. 
 


четвер, 8 жовтня 2020 р.

Анкара, жовтень 2018

 На цю подорож мене підбили подруги, які побачили сейл на квитки МАУ до Анкари. Вирішувати треба було негайно і я погодилась. 

Виліт був ввечері в п'ятницю, а зворотній рейс в неділю ввечері. Навіть не довелось відпрошуватись з роботи. 
Нас було четверо і ми забронювали чотиримісну кімнату в хостелі за хорошою ціною - ідеально. Прилетіли ми пізно і після поселення одразу ж повкладались спати. Наступного дня весь день гуляли. Спочатку поснідали в кафе недалеко від хостелу. Офіціантка англійською не говорила, але ми якось порозумілись. Сервіс дуже привітний і ненав'язливий. 
Нам дуже пощастило з погодою в перший день: було сонячно і тепло настільки, що можна було ходити в футболці. Після сніданку ми попрямували в наш перший пункт призначення: мавзолей Ататюрка. В дівчат була скачана на телефоні офлайн карта міста. Я не дуже слідкувала за маршрутом, тому всіх відвіданих місць і їх назв не пам'ятаю. Мавзолей дуже вразив розмірами, а також кількістю відвідувачів. Тут велика територія з садом, музеєм історії Туреччини, ну і власне мавзолеєм. 
Після мавзолею ми продовжили гуляти містом. Пішли в парк атракціонів, де катались на колесі огляду. 
Також там поряд гуляли великим парком. На жаль, не пам'ятаю назву. 
Там у вуличному кафе ми пили каву, звичайно ж, по-турецьки. Чорну заварну і з цукром.
В ресторанчику, куди ми прийшли пообідати найбільше запам'яталась вінтажна кавова машина. 
Після обіду ми вирішили зайти в одну мечеть. По стрілочках зайшли через вхід для жінок, який вів до другого поверху. Треба сказати, що всередині ніхто на нас не звертав жодної уваги. Ми трохи посиділи і пішли собі геть. 
Потім ми пішли на шопінг в торговий центр неподалік від нашого хостелу. Пройшлись по магазинах, зайшли в кафе на останньому поверсі і навіть посиділи в масажних кріслах.
Наступного дня ми пішли в історичну частину міста, щоб подивитись на старі будинки та дерев'яні мечеті. 
Щойно ми знайшли дерев'яний мінарет, як погода зіпсувалась і почався дощ. 
Ми вирішили поки зробити перерву на чай-каву і зайшли в кафе з накритою терасою. 
Дощ посилювався і нам довелось пересісти у більш захищене місце. Я замовила турецький чай.
Поки ми повертались додому в мене намокли ноги і я вирішили залишись вдома. До того ж я взяла з собою комп'ютер і мені необхідно було трохи попрацювати. Я залишилась в хостелі, а дівчата пішли гуляти далі, не зважаючи на дощ. Оскільки в мене було мокре взуття, надворі йшов дощ, а їсти хотілось, я попросила хлопця на ресепшні в готелі допомогти мені замовити якусь їжу в хостел. Вже через 10-15 хвилин мені привезли божественний фалафель з айраном і картоплею фрі. 
Ввечері, коли повернулись дівчата ми пішли в бар неподалік. Пам'ятаю, що їжа там була досить дешева, а алкоголь дорогий. Вирішили, що пити будемо вдома. 

Загалом Анкара здалась дуже дешевою (подекуди дешевшою за Україну), привітною і ненав'язливою (що разюче відрізняло її від Стамбулу). Поїздка вийшла на славу.