Егер, січень 2015

З першої хвилини перебування там Егер видався напрочуд дивним, загадковим. Був сильний туман і важко було будь-що роздивитись. Ще з одним хлопцем з групи, Юрою, ми вирішили не брати екскурсію містом, а поблукати самостійно. Було холодно і вогко.

Вийшовши на центральну площу ми побачили цей пам'ятник і собор.

Але найбільше нас зацікавив супермаркет, де можна було погрітись і виграти трохи часу. В мене вже практично закінчились форинти, на картках теж було пусто, але я все ще могла купити якісь недорогі ніштяки. Трохи зігрівшись ми повернулись на площу і почали читати навігаційні таблички, щоб визначитись куди йти далі. Вибрали фортецю.

Вона дуже нагадала рідну, Білгород-Дністровську, і від цього навіть стало тепліше :)

Далі ще гуляли вулицями все ще новорічно прикрашеного міста.

Нашу увагу привернула підсвітка цієї будівлі і ми підійшли ближче :)

Туман ставав все густішим і фотографії виходили все похмурішими.

 Туман поступово перетворився в ожеледицю, а всі дороги - в суцільну ковзанку. Маленькими кроками, потихеньку ми повернулись на площу. До того часу коли нас мав забрати автобус залишалось ще близько двох годин. Ми вирішили зайти в собор погрітись. Там було тепло і затишно від хорового співу.

Посидівши так якийсь час ми повернулись в супермаркет. Я захотіла мандарин, але грошей вже не було зовсім, Юра мене пригостив. Близько години ми сиділи і чекали доки нарешті можна буде йти до автобусу. Ми прийшли вчасно, але автобусу не було. Інші члени групи теж почали збиратись. Наш лідер групи був з тою частиною людей, які поїхали в купальні.  Угорського номеру ні в кого не було і подзвонити ми їй не могли. Раптом Юра десь знайшов вай-фай і подзвонив лідеру групи через скайп. Виявилось, що вони застрягли біля купалень, які знаходяться десь в низині і через ожеледицю автобус не може виїхати звідти. Всього автобусів нашої турфірми було два і застяг якраз той, де були мої речі. Це була погана новина, а хороша новина була та, що є другий автобус, який стоїть метрів за двісті від пункту збору вище по вулиці, але не може спуститись через ожеледицю. Нас попросили пройти туди. Виявилось, що в групі було 2 чи 3 вагітні жінки, які відмовились йти по ожеледиці вгору і сказали, що будуть чекати внизу. Ще була компанія мукачівської молоді, які теж вирішили залишись внизу в барі, поки все не вирішиться. Я пішла в автобус, Юра залишився на місці, щоб повідомили людям які прийдуть пізніше про те, куди йти. В автобусі ми чекали до півночі поки комунальні служби розчистять дорогу для нашого іншого автобуса. Все обійшлось благополучно, але я запам'ятала, що плануючи автобусні тури на зиму варто враховувати погодні умови. Пообіді наступного дня вже були у Львові :)

Сентендре, січень 2015

Сентендре - невеличке і страшенно затишне туристичне містечко. Воно розташоване всього за 20 км від Будапешту, тому сюди часто привозять туристів. 

В 17-му столітті сюди прийшли серби, рятуючись від турків. Тут дуже багато старих православних церков і виглядає так ніби це дійсно Сербія, якась ідеальна Сербія, в якій я ще ніколи не була. 

Було перше чи друге січня, тож все місто було прикрашене новорічними прикрасами і атрибутами.

Серед сербських біженців було багато ремісників і купців, тому Сентендре досить швидко розвинулось, але внаслідок чуми і затоплення поступово опустіло. На фото чумова колона, дуже незвична, православна. Більше ніде такої поки не бачила.

Відродження міста відбулось вже в 20-му столітті, коли одночасно багато художників переїхали в Сентендре зробивши тут свої майстерні. Саме вони надали місту сучасного вигляду.  

Місто повністю орієнтоване на туристів. Центральна вулиця всіяна сувенірними лавками.

Деякі з них дійсно унікальні і більше ви такі не знайдете ніде. 

Ось, наприклад, ця крамничка з традиційним одягом синіх кольорів. 

Ще дуже запам'явався ось цей перець чілі - такої його кількості я теж ніде не бачила :)

Відразу ліворуч від нього ще одна вуличка, яка претендує на звання найвужчої європейської - це вже щонайменше 3-тя, яку я бачу :)

Здається в Стокгольмі таки була вужча :) А це вид з іншого кінця

Найстаріша церква в місті, на жаль, в аварійному стані і потрапити в середину неможливо. Через дерева також важко її захопити повністю в об'єктив.

Наостанок найсмачніше - музей марципанів :)

Марципановий Майкл ;)

Фліпстони, і ще купа-купа всього смачного і красиво. 

А це вгадайте що? Ріпка :) Виявляється в угорський ріпка і морка позначаються одним словом. Ось і вийшов такий курйоз :)

Будапешт, Новий рік 2015

В Будапешт я поїхала автобусним туром зі Львова. Це другий автобусний тур в моєму житті. До того в цьому списку була тільки моя перша подорож за кордон (Відень-Братислава) в недалекому 2009-му році. Мені сподобалось те, що турагенство самостійно піклується про візу, тур був дуже дешевим (близько 130 євро) і практично всі екскурсії були факультативними, тобто було багато вільного часу :)

Нас привезли на площу Героїв, звідки почалась екскурсія містом. Ми поїхали дивитись Буду. Це подвір'я перед Будійським замком.

Сам королівський замок особливо не показували.

Зате побачили зміну королівського караулу.

Звичайно ж все це дуже красиво і урочисто, з барабанами.

Дуже сподобалась Церква Святого Матіаша.

 Поруч на площі пам'ятник Іштвану І-му - першому королю Угорського королівства.

 Невеличкі вежі по кутах символізують рибацькі шатри - це Рибацький бастіон.

 Звідси відкривається чудовий краєвид на Пешт, зокрема на будинок Парламенту.

Наступним об'єктом була Базиліка Святого Іштвана. Дорогою до неї ми побачили прикольну дерев'яну ялинку, в яку можна було зайти всередину :)

 Інтер'єр Базиліки вражає більше ніж екстер'єр.

А завдяки різдвяним композиціям вона здавалась ще більш затишною.

Після цього здається можна було займатись своїми справами. Було 31-ше грудня і я вирішила започаткувати традицію відвідування бані напередодні Нового року. Купальні Сечені були для цього ідеальним варіантом.

Вхідний квиток виявився недешевим, але Сечені того безумовно варті. На вулиці було близько 0, а температура води була вище 30 градусів. Найбільше мені сподобалася частина великого басейну з сильною течією по колу :) Після того як я накупалась зовні, пішла в сусідній корпус всередину, а там бані, сауни і басейни на будь-який смак: великі, менші, з різною температурою повітря і води. Я навіть потрапила на заняття з водної аеробіки. За 2-3 години я отримала всі види щастя від купалень Сечені і була готова рухатись далі.

Дорогою назад я милувалась качечками на озері і згодувала їм свій останній бутерброд.

Поруч ще була ковзанка, на жаль, вже зачинена.

Місце збору групи було незмінним - площа Героїв, яка у світлі вечірнього сонця виглядала ще грандіозніше.

Ми поїхали в готель щоб трохи перепочити, а на 10-ту домовились разом їхати в центр міста на набережну зустрічати Новий рік. Лідер групи поїхала з нами :)

На набережній було багато людей, феєрверків і алкоголю. Поки ми дійшли до неї, то вже пропустили Новий рік за українським часом. Пізніше, звичайно, надолужили згаяне за всіма часовими поясами :) Виявилось, що ледь не в кожного була з собою пляшка шампанського, а ще в когось українські шоколадні цукерки і бенгальські вогники. Було дуже душевно, весело, святково, але досить холодно.

Близько 1-ї всі повертались в готель, а я ще домовилась зустрітись зі своїм другом-барменом з лайнеру Іштваном, який живе в Будапешті. Він працював в новорічну ніч в одному з ресторанів в центрі Будапешту і звільнився тільки близько 2-ї ночі. Я була дуже рада його бачити. Він мене - теж. Іштван - це поки що єдина людина з лайнеру, з ким я зустрілась після звільнення з компанії. Виявилось, що друг в якого ночує Іштван живе дуже близько від мого готелю, тож Іштван підвіз мене прямо туди.

Наступного дня я свідомо не брала жодні екскурсії, щоб самостійно погуляти містом. З учора в мене ще залишився дійсний 24-годинний квиток на автобус, тож я поїхала в центр. Вийшла на зупинці, де ми виходили вчора. Метрів за 100 звідти була набережна Дунаю. Вчора було темно і людяно, тож я не могла роздивитись все навколо як слід. Тепер я побачила дуже красивий пам'ятник - дивіться самі :)

Я вийшла на центральну туристичну вулицю і там зайшла в якийсь сувенірний магазинчик.

Спитала в продавця яка станція метро найближча до будівлі Парламенті і він порадив поїхати 2-м трамваєм, який фактично має туристичний маршрут: їде набережною, а потім завертає до Парламенту і оминає його з трьох сторін. Так я й зробила :)

Парламент мене дуже вразив і я залишилась тут, доки не обійшла його з усіх сторін і ракурсів.

Далі пішла блукати околицями в пошуках найближчої станції метро, яку, здається, так і не знайшла. Зате побачила ще трохи будапештського вуличного мистецтва.

 І навіть Рейгана зустріла)))

Потім повернулась назад до Парламенту і вийшла на набережну, пройшлась до мосту Сечені.

Це один з двох моїх улюблених мостів Будапешту. По ньому я перейшла на інший берег - в Буду. Там хотіла піднятись нагору фунікулером, але черга виявилась більшою за моє бажання.

 Я віддала перевагу катанні на красивих жовтогарячих трамваях.

 Так я побачила свій другий улюблений міст - міст Свободи.

 Приглушений зелений колір і геральдика роблять його таким особливим.

 Далі знову 2-й трамвай і дорога в готель.

 Незважаючи на те, що наш готель був бюджетним, в підвалі там був басейн і сауна. І гріх було цим не скористатись. В Будапешті дуже багато гарячих джерел, завдяки чому бані і купальні тут на кожному кроці. Після сауни важко було зібрати знову себе докупи, але бажання попрощатись з вечірнім Будапештом таки взяло гору.

Вечірній Парламент на 300% виправдав мої зусилля - з підсвіткою він ще більш казковий і незабутній.

Саме таким і запам'ятався неповторний Будапешт :)