My Intimate Cities: лютого 2015

суботу, 28 лютого 2015 р.

Зеебрюгге, липень 2012

Ще один порт з маршруту мого круїзного лайнера Celebrity Eclipse. Хоча в розкладі для гостей вказано Брюгге, приходить лайнер певна річ в порт Зеебрюгге (хоча адміністративно це все таки частина Брюгге, хоча й віддалена).

Так само лайнер приходив в Вільфранш-сюр-Мер замість Ніцци, Чівітавекк'ю замість Риму, Ліворно замість Флоренції і Варнемюнде замість Берліну. Мабуть, з голосними назвами круїзи краще продаються :) Але певна річ, у всі ті міста були організовані екскурсії для гостей лайнеру.

Зеебрюгге - важливий порт в Бельгії. Він сполучений з британський трубопроводом "Інтерконектор". Так, порт великий, але Зеебрюгге як населений пункт досить маленьке і провінційне. Якщо ви хочете побачити якусь визначну архітектуру, то вам однозначно треба в Брюгге, куди я так і не дібралась. Серед цікавинок - канал...

... і церква. Красива і досить велика.

Ось вона зсередини.

Світла і простора :)

Затока, 1988-2015

Затока - це наше найближче море. Хоча в самій Затоці ми майже ніколи не зупиняємось - їдемо трохи далі на станцію "Дружба", або "Морська", іноді на "Лиманську", "Сонячну", або аж в Кароліно-Бугаз. Загалом селище Затока, це те, що до розвідного моста.

Якщо рахувати зі сторони Білгорода-Дністровського далі від Затоки станції "Сонячна", "Дружба", "Морська", "Лиманська", "Кароліно-Бугаз". Все це наша курортна зона.

Під мостом Дністровський лиман зливається з Чорним морем. Міст розводять двічі на день вранці і ввечері, щоб кораблі могли пройти в порт Білгорода-Дністровського. Графік міняється залежно від сезону. Коли міст розведений утворюється велика черга машин з обох боків. Це може тривати хвилин 30-40.

Якщо їхати з Одеси лиман буде по праву руку.

А море - зліва. З Білгорода-Дністровського, відповідно, навпаки.

За мостом, вже на території селища Затока є мій улюблений перехід під залізницею.

Коли влітку з дітьми приїжджає моя сестра з дітьми, ми зазвичай їздимо на Дружбу, або Морську.

Тут і море чистіше ніж в Затоці (бо лиман далі), і людей менше, і крабів можна побачити :)

Ще тут влітку африканські студенти підроблять - фото напам'ять 20 грн за один знімок))

Але ж як дитина захотіла - то нема на то ради - мусить тато виймати гаманець :)

пʼятницю, 27 лютого 2015 р.

Запоріжжя, серпень 2008

Ми приїхали в Запоріжжя поїздом з Києва.

На вокзалі в Запоріжжі мені дуже сподобалась синьо-біла стеля і велика люстра - мушу поділитись :)

Метою подорожі було дві точки - село Капулівка, Нікольського р-ну, Дніпропетровської обл. (але з Запоріжжя туди ближче), де колись був похований Іван Сірко і о. Хортиця. В ті дні в Капулівці були якісь заходи до дня народження (чи смерті) Івана Сірка - туди з'їхалось багато різних козаків.

Після урочистої частини нас по блату покатали трохи на чайці.

Ось такі там були діжки - певно як баласт.

Потім пішли шукати, власне, місце, де колись була могли Івана Сірка. Дорогою нам трапилась церква, мабуть, з найоригінальнішими дзвонами, з тих які мені колись доводилось бачити :)

Могилу ми таки знайшли, хоча там нормально так треба було пройтись від центру села.

Загалом в ті дні було дуже спекотно і ми вирішили піти покупатись в Дніпровському водосховищі.

Після цього можна було їхати в Запоріжжя. Там нас чекав Іван, наш друг-могилянець з Запоріжжя. Пам'ятаю, що зустрілись ми з ним на якійсь зупинці біля "Метро". В самому місті крім залізничного вокзалу і проспекту Леніна, бо ми відразу вирішили їхати на Хортицю (хоча вона ж теж в межах міста, в принципі). Перше, що мене вразило на Хортиці, це те, що там жили люди і, навіть, розводили курей. Якось я собі не уявляла, що там хтось живе. В нас був намет і вирішили ночувати на острові. Довго шукали підходяще місце і нарешті зупинились десь так, що котрийсь з мостів Преображенського був метрів на 100-200 лівіше від нас (якщо дивитись з берега Дніпра). По-моєму, все таки ось цей, тобто Другий. (фото з інтернету). Цікавий міст, двоярусний :)

Ми хотіли знайти якийсь спуск до Дніпра, щоб скупатись, або хоча б набрати технічної води, але марно - надто круті тут береги.

Наступного дня я вже їхала в Одесу, а хлопці - в Київ. Мій поїзд виїжджав о 1-й дня і мав приїхали в Одесу тільки о 5 ранку. В поїзді було дуже жарко. Я, навіть, намагалась якось "помитись" в туалеті поїзду. Він їхав через усі можливі міста: Тавричеськ, Каховка, Херсон, Миколаїв... загалом 38 зупинок. В Миколаїві в моє плацкартне купе зайшли жінка з сином і почали їсти курку гриль ще до відправлення поїзду зі станції. В мене була нижня полиця. Врешті-решт я заснула і прокинулась вже в Одесі :)

Акурейрі, серпень 2012

Місто на півночі Ісландії, звідси дуже близько ісланський острів Грімсі, який знаходиться вже за полярним колом.

За полярний колом наш лайнер теж був - дивились там на китів - це один з символів міста.

В Акурейрі в мене навіть одного разу був дей оф і я встигла подружитись тут з одним місцевим жителем, і ще одним символом Ісландії - тупіком :)

Як для міста з населенням 15 000, тут досить жваво на вулицях.

Але великою мірою, мабуть, це все таки заслуга туристів і членів екіпажу нашого лайнеру - загалом більше 3 000 людей.

Більше особливо сказати нічого, крім того, що тут привітні люди, затишні заклади і безкоштовний wi-fi на центральних вулицях :)

четвер, 26 лютого 2015 р.

Алупка, квітень 2010

Алупка - це продовження студентської подорожі в Ялту в квітні 2010 року. Тут переважно буде йтись про Воронцовський палац і Ластівчине гніздо.

Якщо вірити фотографіям, спочатку ми поїхали до Ластівчиного гнізда, потім у Воронцовський палац, а на зворотній дорозі ще раз зупинились біля Ластівчиного гнізда сфоткати його при місячному світлі і ще раз закарбувати у пам'яті.

Спочатку побачили гніздо здалеку, потім підійшли впритул, обійшли по колу, далі пішли вниз до моря.

Там нам дуже сподобалось і решті компанії довелось спуститись до нас)

Погода була штормова, були високі хвилі.

Нам це подобалось - ми вирішили затриматись :)

Там ще знайшли якусь вивіску кури і влаштували з нею фотосесію - було весело))

Далі піднялись на гору - дивитись на Ластівчине гніздо з іншого боку.

Чудовий ракурс для фотографій на фоні замку.

Коли ми переконались, що у всіх є по хорошому знімку - можна було йти далі.

Після цього поїхали в Воронцовський палац.

Поки культурні люди пішли дивитись палац зсередини, решта ошивалась по закутках))

Досліджували прилеглу територію.

А всередині, до речі, красиво і цікаво. Це я вже з фотографій друзів побачила)

Ще от зимовий сад мені сподобався.

За кілька годин знову всі зібрались докупи :)

А це просто таки фото напам'ять :)

Далі спустились вниз ближче до моря.

Дорогою лазили по деревах, спілкувались з природою :)

Потім ще було море, каміння і спроби видряпатись на нього...

Перед поверненням в Ялту ще раз зупинились перед Ластівчиним гніздом, вже при місячному світлі.

Ялта, квітень 2010

Скласти сесію і поїхати в Ялту - такий був план :)

Все сталось найкращим чином - нас назбиралась компанія з 6 людей. Приїхали в Сімферополь, а далі, як і годиться, тролейбусом далі до Ялти.

Дорогою Маргарита трохи підміняла водія)

В Ялті ми зняли двокімнатну квартиру за 200 грн на день, тобто по 33 з людини. Ми встиглись виселитись до 1-го травня, коли ціна піднімалась до 250. В нашому дворику були пальми :)