Джерапа - невеличке куротне містечко на північному узбережжі Центральної Яви. Саме звідси можна паромом або швидкісним катером дістатись до казкового острову Карімун Джава. До Джепари ходять автобуси з Джакарти, Бандунгу та інших великих міст. Джепара чимось нагадує невеличні куротні міста України, наприклад той самий Бердянськ. Це приємне місце, де можна зупинитись на один день чекаючи на паром до Карімун Джави, куди поїхати треба абсолютно неодмінно, якщо ви вже в цих краях :)
Я приїхала нічним автобусом з Бандунгу близько 7-ї ранку. Від того місця, де мене висадили з автобусу взяла бечак до парому. Коли ми туди приїхали виявилось, що паром відчалив ще о 6:30 ранку, а на швидкісний катер треба спочатку купити квиток в іншому місці, куди ми й повернулись. Там було зачинено, каса відкривалась о 8-мій. Я вирішила відпустики бечак-а, дочекатись і пішки повернутись на пристань. Коли каса відкрилась виявилось, що квитків на той день вже нема. Є тільки на наступний день. Я хотіла відразу купити, але потім подумала, що паромом буде більш ніж вдвічі дешевше, але перепитала людей і виявилось що паром ходить через день. Повернулась в касу і купила квиток на швидкісний катер на наступний день. Тепер можна було розслабитись і йти дивитись Джепару.
Пляж Картіні розташований відразу ліворуч від пристані звідки відправляються пароми й швидкісні катери до Карімун Джави. Картіні, до речі, це ім'я жінки, борця за права індонезійських жінок на освіту.
Тут же поруч на набережній Картіні океанаріум у формі велитенської черепахи.
Я пройшлась вздовж набережної і знайшла затишне місце де можна було спокійно випити молодого кокосу (інд. Kelapa muda) - і нехай весь світ зачекає :)
По ходу розпитала в продавця де тут недорого житло. Потім домовились з ним, що він мені покаже де можна переночувати за сотню тисяч ($7-8). Поселившись, пішла далі освоювати Джепару, дійшла до кінця набережної і стало цікаво що ж там далі. А далі був кам'яний берег і ще якийсь дивак-відлюдник, який запросив мене подивитись цвинтар, який він, я так розумію, охороняв.
Коли мені набридно ходити набережною вздовж і впоперек я пішла в місто шукати банкомат і мінімаркет. І те, й інше знайшлось досить швидко, причому в одному місці. Далі залишалось тільки блукати без жодної на те причини.
Зайшла я правда не так далеко, рівно до цього мосту і повернулась назад, поки ще була впевненість у пам'яті про всі повороти на шляху до хоумстею))
Догорою трапилась одна мечеть - нічого особливого, але для загального уявлення годиться.
А цей канал вже зовсім близько до пристані і набережної Картіні, де закінчився цей день спогляданням заходу сонця)
Наступного дня почалась найсмачніша частина моєї відпустки на острові Карімун Джава. Через 5 днів, якраз 31-го грудня, до речі, я знову ненадовго попернулась в Джепару.
Але тільки для того, щоб дістатись до автобусного терміналу і їхати назад додому.
Кілька знімків з бечак-у. До речі, найкращий транспорт для зйомки в русі.
Ось ще раз моє улюблене велике дерево на роздоріжжі. Ліворуч поворот до автобусного терміналу, прямо - в місто.
А це, власне, моє суперзатишне місце з ковдрою в автобусі, де я й зустріла Новий рік 2016 дорогою від Джепари до Джакарти :)
Я приїхала нічним автобусом з Бандунгу близько 7-ї ранку. Від того місця, де мене висадили з автобусу взяла бечак до парому. Коли ми туди приїхали виявилось, що паром відчалив ще о 6:30 ранку, а на швидкісний катер треба спочатку купити квиток в іншому місці, куди ми й повернулись. Там було зачинено, каса відкривалась о 8-мій. Я вирішила відпустики бечак-а, дочекатись і пішки повернутись на пристань. Коли каса відкрилась виявилось, що квитків на той день вже нема. Є тільки на наступний день. Я хотіла відразу купити, але потім подумала, що паромом буде більш ніж вдвічі дешевше, але перепитала людей і виявилось що паром ходить через день. Повернулась в касу і купила квиток на швидкісний катер на наступний день. Тепер можна було розслабитись і йти дивитись Джепару.
Склалось таке уявлення, що бечаки (на фото) тут більш популярні, ніж оджеки (мототаксі).
