понеділок, 30 березня 2015 р.

Чорнобиль, березень 2015

Так зараз виглядає центр міста Чорнобиль. Будинки знесені, а на їх місці стоїть меморіальний парк жертвам катастрофи. Колишні жителі Чорнобиля, які приїжджають відвідати своє рідне місто, називають це місце "кладовищем Вермахту" через довгий рівний ряд однакових хрестів з іменними табличками. 

Перша згадка про Чорнобиль в Іпатієвському літописі датується 1193 роком. В часи Речі Посполитої це було містечко у складі Київського воєводства Овруцького повіту. В другій половині 18 століття стає важливим центром хасидизму, а 60-х роках 19 століття тут вже було 5 синагог. За радянської влади з 1923 року Чорнобиль був районним центром і в 1941 року офіційно отримав статус міста. До аварії тут проживало 14 тис. населення.


В'їзд в Чорнобильську зону обмежений, а дітям до 18 років заборонений. Перебування на території можливе виключно у супроводі гіда. Контрольно-пропускний пункт "Дитятки" нагадує міждержавний кордон, хоча й дещо спрощений. Тут проводиться паспортний контроль відвідувачів, а також огляд транспортних засобів. В'їзд на власному автомобілі можливий за попереднім узгодженням, оформлення всіх необхідних документів може зайняти близько 10 днів. Під час перебування в Чорнобильській зоні обов'язкове страхування.

Як відомо Чорнобильська зона поділяється на зону відчуження (10 км) та зону примусового виселення (30 км). Ці цифри були взяті з загальних правил цивільної оборони, а межі зони були відкоректовані відповідно до меж забруднення. Ані 10, ані 30 км ніде не зберігаються. Якщо подивитись на карту зони видовжені в західному напрямку, туди куди дув вітер після аварії, несучи за собою радіоактивні хмари.


Власне місто Чорнобиль відноситься до 30 км зони і використовується як поселення для співробітників, які обслуговують зону. Всього близько 2 тис. чоловік, які працюють позмінно 15 днів/15 днів, або 4 дні/3 дні. Живуть вони в гуртожитках, або в квартирах, які були надані їм на тимчасове користування. В квартирах працівники теж живуть за принципом гуртожитку - в середньому по 4 чоловіки в одній двокімнатній квартирі. Зважаючи на специфіку роботи  дехто з них веде подвійне життя, маючи одну родину вдома, а іншу - в зоні (правда тут сім'ї без дітей). Скаржаться на недостатнє фінансування, відключення гарячої води і опалення. 

Втім в центрі Чорнобиля є своя інфраструктура: 6 магазинів, їдальні і, навіть, один бар з wi-fi. Недалеко від центру є виставка техніки, яка використовувалась для ліквідації наслідків аварії. Втім її ефективність була досить низькою і більша частина роботи робилась людськими руками.
Заїхали ми в й покинутий дитячий садок. Колись фотографії з цього місця, побачені в музеї "Чорнобиль" в Києві справили на мене чи не найбільше враження з усієї експозиції.
Обдерті стіни і старі покинуті ляльки - це, як на мене, один з наймоторшніших сюжетів для фільму жахів.
Дуже хочеться сподіватись на те, що вихованці цього садочку були вчасно евакуйовані.
Далі ми поїхали до Чорнобильської АЕС. Спочатку дивились на канали для охолодження та реактори здалеку.
Звідси добре видно 5-тий недобудований реактор, якому не судилось бути введеним в експлуатацію. До аварії він був готовий вже на 75%.
Далі під'їхали безпосередньо до 4-го реактору, настільки близько, наскільки це можливо.
Реактор і старий саркофаг на фото на задньому фоні, праворуч від пам'ятника. Тут же поруч, за кілька сот метрів від реактора - новий саркофаг, будівництво якого триває досі. Його мали закінчити вже в цьому році, але зважаючи на політичну ситуації в Україні, відклали на 2017 рік. Коли він буде готовий, на спеціальних величезних рейках переїде і накриє реактор, буде герметично закріплений з усіх боків.
Біля нового саркофагу є стенд, де можна почитати, про всіх причетних до проекту.
Тут, біля реактора фотографувати можна тільки в двох напрямках - в бік старого і нового саркофагів. Поруч на території атомної станції ще одну велику будівлю важко не помітити. Це сховище відпрацьованого і смертельно радіоактивного ядерного палива. Воно тут зберігається за багатометровими бетонними стінами в спеціальних басейнах.
Загалом рівень радіації безпосередньо біля реактора в межах норми, а от в "Рудому лісі" біля Прип'яті допустима норма перевищена в десятки, або й сотні разів. Найбільша позначка на дозиметрі під час екскурсії була саме тут - близько 15 мікрозівертів на годину (для порівняння природний радіаційний фон для Києва 0,3 мікрозіверта на годину). Срсни, які тут росли на час аварії, висохли буквально за добу - звідси й назва - Рудий ліс.

Ще один об'єкт, про який хотілось би згадати - це "Чорнобиль-2". Всього півтора року назад його дозволили включити до програми екскурсії зоною. Це приймальна частина загоризонтної радіолокаційної станції "Дуга", призначена для раннього виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет.
 Виглядає це як дві величезні антени розмірами 150 і 90 метрів. Ми бачили більшу, менша знаходиться трохи далі в лісі.
Споруда дійсно вражаюча. Повністю взяти її в кадр складно, заважають дерева.
150 метрів! В 1985-1986 роках станція не пройшла Держвипробування. Як нам пояснив гід - приймати сигнал навчились, але точно розшифровувати його так і не вдалось. Після аварії на ЧАЕС станцію зупинили, а частину устаткування демонтували і вивезли до Комсомольська-на-Амурі, де в той час була аналогічна станція.

Наостанок розкажу історію про двох коней Пржевальського (точніше кобилиць). Вони втекли з Чорнобильської зони, куди їх разом з іншими кіньми Пржевальського перевезли з Асканії-Нова, і пристали в найближчому селі, почали "прогулюватись" городами місцевих жителів. Кілька разів їх безуспішно намагались повернути в зону, але вони щоразу повертались. Врешті один з господарів вирішив зробити для них вольєр і тримати в себе на подвір'ї. Вирішили, що так буде краще для всіх, щоб і коні, і городи залишились цілими.
Тут їм склав компанію кінь господаря.
Тепер одна з кобилиць чекає на поповнення :)


неділю, 22 березня 2015 р.

Білгород-Дністровський: Путівник

Білгород-Дністровський - це один з районних центрів в Одеській області. Найбільш відомий завдяки Білгород-Дністровській (Аккерманській) фортеці. Місто розташоване на Дністровському лимані за 18 км від Чорного моря і 81 км від Одеси. Населення - 50 тис.


Як доїхати:

 з Києва: поїздами Київ-Одеса (100-350 грн.), прямими автобусами Київ-Білгород-Дністровський, Київ-Кілія (315-370 грн.), автомобілем по трасі Київ-Одеса (М 05), далі за знаками :) (якщо ви використовуєте GPS, вводьте в пошуку спочатку "Затока", якщо введете відразу "Білгород-Дністровський" GPS може прокласти найкоротший шлях - через Молдову, краще все ж таки їхати через Затоку :) )
з Одеси: маршруткою 560 Одеса-Білгород-Дністровський (47 грн, відправлення від залізничного вокзалу Одеси кожні 15-30 хв, час в дорозі в середньому 1 година 40 хв), електричкою Одеса-Білгород-Дністровський (15 грн, розклад змінюється залежно від сезону - уточнюйте на сайті Укрзалізниці, час в дорозі 2 години 10 хв)

Міський транспорт:

- маршрутки 1, 2, 3, 4, 5 (місто дуже компактне - всі об'єкти, які можуть вас зацікавити - в центрі міста, куди ви дійдете пішки за 10-15 хвилин, їхати вам доведеться хіба що в гіпермаркет "Таврія В" - тут підійде будь-який з 5-ти маршрутів)
- таксі - по місту діє єдиний тариф - 30 грн, виклик таксі 1561, з мобільного +38 (093) 446-15-55, +38 (067) 749-73-14


Історія: 

В 498 р. до н.е. вихідці з Мілету заснували місто Офіуса (місто зміїв) на острові на Тірасі (Дністрі). З того часу на цій території безперервно існувало поселення, що дає змогу стверджувати, що тепер Білгороду-Дністровському більше 2500 років. Цей ювілей так само безперервно святкується з 1998 року :)

Згодом поруч, на правому березі Дністра виросло скіфське місто Тіра. Рівень води в Тірасі піднявся і острів, де розташовувалась Офіуса, затопило, його мештанці переселились на берег і змішались з жителями Тіри. На початку 2-го столітті Тіра (тепер вже Алба-Юлія) стала прикордонним форпостом Римської імперії. Трохи більше ніж за 100 років готи відвоювали місто, а в другій половині 4-го столліття гуни в союзі з скіфоеллінами відвоювали місто в готів і перейменували місто в Туріс, практично повернулись до історичної назви - Тіра.

Наприкінці 7-го століття місто стало резиденцією хана Аспаруха, який заснував Перше Болгарське царство. Далі тут утвердилось східнослов'янське плем'я тиверців, які взялись відбудовувати місто. Оскільки основним матеріалом був білий ракушняк - з цього часу місто починають називати Білим городом. На початку 10-го століття печеніги напали на місто й вирізали більше половини населення. В середині 13-го століття місто захоплюють татари, в цей час воно називається Ак-Лібе, але вже за півстоліття продають місто генуезьким купцям, які називають його Монкастро (Замок на горі).

Наприкінці 14-го століття Четатя Албе (Біла фортеця) входить до складу Молдавського князівства. Через 100 років турки штурмом беруть місто - від кінця 15-го століття це вже Аккерман (Білий камінь). В 16-17 столітті турки воюють з козаками з перемінним успіхом. В 1789 році в ході Російсько-турецької війни, війська Російської імперії вперше беруть місто, а в 1812 за Бухестським трактатом Аккерман офіційно входить до складу імперії. З того часу фортеця втрачає своє оборонне значення. Після Першої світової місто (Четатя Албе) відходить до Румунії і залишається в її складі до 1940-го року, коли під назвою Аккерман місто входить до складу СРСР. В 1944-му році місто отримує свою сучасну назву - Білгород-Дністровський.

Що подивитись:

Білгород-Дністровська (Аккерманська) фортеця - це безумовно main attraction  в місті.
Адреса: вул. Ушакова, 2.
Вхід: дорослі - 20 грн., діти, студенти, пенсіонери - 10 грн.
Довідка: Білгород-Дністровська фортеця - історико-архітектурна пам'ятка 13-15 століть. Побудована на місці античного міста Тіра, з трьох сторін оточена ровом шириною 10-12 метрів і первинною глибиною до 14 метрів.  З півночі омивається Дністровським лиманом.
Загальна довжина стін - понад 2 км. Висота стін і веж - від 5 до 15 м, товщина - від 0,8 до 5 м. З 34 веж збереглось - 26. Фортеця складається з зовнішнього та внутрішнього дворів і цитаделі. Цитадель - укріплена центральна частина фортеці, пристосована для самостійної оборони, останній прихисток захисників під час штурму.
Фортеця є історичним центром міста - це добре видно з карти міста - центральні вулиці міста сходяться до фортеці.

Навіть якби крім Фортеці в місті не було нічого - варто було б приїхати тільки заради неї. Але оскільки ви вже тут, то можете побачитись щось ще :) Більше про фортецю можете почитати у Вікіпедії.

Краєзнавчий музей
Адреса: вул. Пушкіна, 19 (до речі, вулиця називається так не просто так - тут справді якийсь час жив Пушкін, ще в фортеці є вежа Пушкіна)
Пройти повз музей у вас не вийде - гармату важко не помітити :)
В основу колекції музею ліг матеріал знайдений в ході розкопок античної Тіри, а також приватні колекції жителів міста. Хоча музейний фонд був розграбований під час Другої світової, тут ще є що подивитись.

Пам'ятник Тарасу Шевченку
Адреса: на розі вулиць Шевченка/Комсомольської, біля приміщення Міської ради

Свято-Вознесенський Собор
Адреса: вул. Свердлова, 75 (вхід з вул. Ізмаїльська)
 Собор красивий, зсередини теж гарно розписаний - раджу зайти подивитись.  На жаль, належить до Московського патріархату і дівчат попросять вдіти довгі спідниці і хустки.

Грецька церква
Адреса: вул. Леона Попова, 13
Красива невелика церква на березі Дністровського лиману, теж Московський патріархат.

Джерело Св. Іоана Сочавського та підземна церква Св. Іоана
Адреса: вул. Шабська, 116
Це культове місце, де за легендою в 1330 році був вбитий православний святий Іоан Новий Сочавський. Джерело вважається цілющим. Віруючі люди з'їжджаються сюди, щоб набрати води і скупатись в купелі.

Де зупинитись:

Міні-готель і хостел "Magic Fly", вул. Перемоги, 3-г, Ціни: ліжко в хостелі від 100 грн, номер Стандарт (двомісний) - від 300 грн. Контакти: +38(4849) 6-02-66, +38(095)0548984 , +38(096)5951538.
Готель "Русь", вул. Шевченко, 1. Ціни: номер Стандарт (двомісний) від 211 грн. Контакти: +38(04849) 28-840 (Рецепція)
Міні-готель "Фієста", вул. Шевченко, 48. Ціни: номер Стандарт (двомісний) від 225 грн. Контакти: +38 (04849) 3-97-77
Міні-готель "Водный мир", вул. Маяковського, 15. Ціни: номер Стандарт (двомісний) 250 грн, Напівлюкс - 350 грн. Контакти: (066) 161-06-35
Готель "Ласточка", вул. Ізмаїльська, 104. Ціни: номер Стандарт (двомісний) від 300 грн. Контакти: +38(04849) 3-50-38, +38(050) 391-25-56
Міні-готель "Зодіак", пров. Дзержинського, 10. Ціни: номер Стандарт (двомісний) від 200 грн. Контакти: +38 (04849) 2-26-07


Де поїсти:

Піцца: "Felicita" вул. Леніна, 43 (на розі вулиць Дзержинського/Леніна)
Тут найкраща піца в місті, загалом цей заклад перемагає в моїй номінації - найкращий заклад міста :)
Тут дуже смачно і затишно. Тут є й доставка - замовити піцу можна за тел. +38(098)7550077.

Ще піцу можна поїсти в ресторані на території ТЦ "Таврія В" (вул. Тимчишина 8), або в піцерії "Мама-міа" (вул. Московська)

Суші: Суші-бар "Сумо" вул. Московська, 18

Домашня кухня (з цим складно переважно всі їдять вдома): Кафе "Юбилейное" (вул. Комсомольська, 12)
Знаю - це жесть, але нічого краще поки порадити не можу :)

Кава: Кав'ярня "Гурман" (вул. Леніна, 33) і ще одна номінація - найкраща кав'ярна в місті :)
Гурман також можна назвати сімейним кафе. Конкуренцію йому в цьому складають кафе "Казка" в парку Перемоги (антураж трохи совковий, але тут все свіже і смачне - кафе мого дитинства)
і "Лакомка" на вулиці Леніна, навпроти пам'ятнка Шевченку.
Тут найсмачніші заварні тістечка по 8 грн. :)

Парки:

Парк Перемоги (входи з вул. Комсомольська, Леніна, Дзерджинського, Кірова)

Це центральний міський парк. Тут є меморіальний пам'ятник загиблим солдатам, тир, кафе "Казка, і пам'ятник Котигорошку :)

Парк Леніна (вхід з вулиць Леніна, Жовтневої, Шевченка, Калініна) - більшість назв вулиць в місті досі носять свої радянські імена, але є й хороші новини - Леніна в Парку Леніна більше немає :)
Через парк Леніна дуже зручно іти до фортеці, повернувши у правий прохід на фото. Дорогою не забудьте зайти в альтанку, стати по центру і пострибати.
Тут дуже хороша акустика :)

Парк Миру (входи з вулиць Лазо, Вокзальної, Дзерджинського, 8-го Березня)
Це парк прямо навпроти залізничного вокзалу. Тут теж хороші новини - його повністю відреставрували до останніх виборів.
Ліворуч пам'ятник закоханим, в далечині видно пам'ятник воїнам-визволителям, ну а Белста - це назва міської взуттєвої фабрики, директор якої балатувалась в Верховну Раду. Через парк найкоротша дорога з вокзалу до центрального міського ринку (стежка ліворуч). Ще в парку дуже багато ворон, через них і не тільки після сутінок через парк краще не ходити, а вдень - можна :)

Меморіал воїнської слави
Адреса: вул. Леона Попова, 23 (дійти найпростіше спустившись по вулиці Леніна, один квартал не доходячи до лиману)
Це братська могила воїнів, які загинули під час визволення міста в 1944 році.

Розваги:
- Прогулянка по Дністровському лиману (на пристані вхід з вул. Леніна) Влітку щодня о 16:00, вартість 40 грн., тривалість 1 год. - з лиману дуже крутий вид на фортецю...
Це - класика :)

- Кіно:
Кінотеатр "Октябрь"
Адреса: вул. Комсомольська, 31 б
В 2014 році кінотеатр був капітально відремонтований і переустаткований - тепер тут найкращі звукові технології, а в холі продають поп-корн - для містечка з населенням 50 тисяч - це масштабна подія :)

Кінотеатр в ТЦ "Таврія В"
Адреса: вул. Тимчишина 8

Нічні заклади: "Клумба" (вул. Ізмаїльська, 41 в), "Айва" (вул. Перемоги, 11), "Агава"(вул. Ізмаїльська, 127 б)
Клумбу зовні можна переплутати з сімейним кафе, але це не відповідає дійсності - всередині нічний клуб)

Путівник також доступний в форматі PDF, є й PDF без фото 

Маю надію після цього посту бюджет міста поповниться за рахунок ваших гаманців :)