Білгород-Дністровський. Портове місто :) Шо вам сказати? Це моє рідне місто, тут я народилась, ходила в 3 дитсадки, а потім середню загальноосвітню школу №2. Звичайно я його люблю. Тут живуть мої батьки, і я іноді підживаю))
Ну і про головне:
Насправді Білгород-Дністровський - це унікальне місто, яке безперевно існує вже понад 2500 років! Це я пам'ятаю ще зі школи, бо 2500 років святкують ще з 1998 року..)) У нього було дуже багато назв і кому воно тільки не належало... Детальніше про все це можна прочитати тут
Коли я вчилась в школі, то питала батька: "Ну чому ви з мамою вибрали поселитись тут? Ви ж могли купити будинок де-завгодно" (ну не в Сан Франциско звичайно). Пізніше коли я вже в студентські роки приїжджала в Білгород, особливо на літні канікули, це місто мені здавалось просто раєм: тиша, абрикоси, помідори, виноград, море на відстані в 30 хвилин. Від мого будинку пішки практично в будь-яку точку міста можна прийти за 15 хв. Це дуже купляє. А ще через Дністровський лиман, який омиває місто, тут дуже м'який клімат - тому і ростуть абрикоси, ананасні, у нас в дворі :)
Якщо хтось бував в Білгороді-Дністровському, то для того щоб подивитись на фортецю. А вона в нас - красуня) Даю фотку з нету, бо саме з боку лиману вона найкрасивіша. Це такий дуже класичний краєвид, трохи банальний, але від того не менш красивий...
Фортеця дуже добре збережена. Складається з цитаделі, внутрішнього і зовнішнього двору.
Є там і дівоча вежа, і башта Пушкіна. Але знову ж, про це в Вікіпедії можна почитати :)
Довкола фортеці багато легенд... Одна з них про молдавську принцесу Тамару. Суть в тому, що батько коли йшов на війну дав їй гроші, щоб вона збудувала монастир - повертається, а тут не монастир, а бойова фортеця. Розлютився і замурував бідну Тамару у вежі, яка з того часу називається дівочою, от так от...
До 1940 року місто входило до складу Румунії. Тоді в місті був аеропорт, ходив дизельний поїзд Бугаз-Бухарест і взагалі мало хто скаржився. В той час було побудовано багато красивих цегляних будинків, в тому числі будинок в якому я виросла, збудований 1938 року. Колись до дня міста була виставка старих фото Аккермана (Білгорода-Дністровського), на ті фото я дивилась з відкритим ротом і не могла повірити в те, як можна було так зіпсувати місто. Багато тогочасного шарму, на жаль, втрачено назавжди.
Так виглядала колись стара пристань на лимані.
Сьогодні можна пройти повз синагогу і не впізнати її: замість вітражів тепер склопакети, а з боків незграбні прибудови закривають її собою...
А ще колись тут ходили трамваї по вулиці Архиєрейській! Тепер трамваїв нема і називається вона вул. Калініна(
Грецька церква правда ще залишилась, хоча належить звичайно ж МП :)
А це моє улюблене вінтажне фото Аккерману. Мегафактурні таксисти :)
Це все було колись... А що тепер? А тепер в нашій Фортеці Коктебель Джаз Фест! Фортеця і море все ще на місці, а тому - 11-14 вересня! Чекаємо ;)
P.S.: забула сказати дворазовий олімпійський чемпіон і чемпіон світу з боку Вася Ломаченко - теж з Білгорода-Дністровського. Більше того він з моєї вулиці. І ще більше - коли на було по 5 років ми ходили разом в дитсадок, от :)
P.Р.S.: В мене є мрія - переіменувати цю нашу з Васею вулицю, Комсомольську, на щось більш прийнятне - Олімпійську, або вул. Ломаченків, наприклад)
Ну і про головне:
Насправді Білгород-Дністровський - це унікальне місто, яке безперевно існує вже понад 2500 років! Це я пам'ятаю ще зі школи, бо 2500 років святкують ще з 1998 року..)) У нього було дуже багато назв і кому воно тільки не належало... Детальніше про все це можна прочитати тут
Коли я вчилась в школі, то питала батька: "Ну чому ви з мамою вибрали поселитись тут? Ви ж могли купити будинок де-завгодно" (ну не в Сан Франциско звичайно). Пізніше коли я вже в студентські роки приїжджала в Білгород, особливо на літні канікули, це місто мені здавалось просто раєм: тиша, абрикоси, помідори, виноград, море на відстані в 30 хвилин. Від мого будинку пішки практично в будь-яку точку міста можна прийти за 15 хв. Це дуже купляє. А ще через Дністровський лиман, який омиває місто, тут дуже м'який клімат - тому і ростуть абрикоси, ананасні, у нас в дворі :)
Якщо хтось бував в Білгороді-Дністровському, то для того щоб подивитись на фортецю. А вона в нас - красуня) Даю фотку з нету, бо саме з боку лиману вона найкрасивіша. Це такий дуже класичний краєвид, трохи банальний, але від того не менш красивий...
Фортеця дуже добре збережена. Складається з цитаделі, внутрішнього і зовнішнього двору.
Є там і дівоча вежа, і башта Пушкіна. Але знову ж, про це в Вікіпедії можна почитати :)
Довкола фортеці багато легенд... Одна з них про молдавську принцесу Тамару. Суть в тому, що батько коли йшов на війну дав їй гроші, щоб вона збудувала монастир - повертається, а тут не монастир, а бойова фортеця. Розлютився і замурував бідну Тамару у вежі, яка з того часу називається дівочою, от так от...
До 1940 року місто входило до складу Румунії. Тоді в місті був аеропорт, ходив дизельний поїзд Бугаз-Бухарест і взагалі мало хто скаржився. В той час було побудовано багато красивих цегляних будинків, в тому числі будинок в якому я виросла, збудований 1938 року. Колись до дня міста була виставка старих фото Аккермана (Білгорода-Дністровського), на ті фото я дивилась з відкритим ротом і не могла повірити в те, як можна було так зіпсувати місто. Багато тогочасного шарму, на жаль, втрачено назавжди.
Так виглядала колись стара пристань на лимані.
А це моє улюблене вінтажне фото Аккерману. Мегафактурні таксисти :)
P.S.: забула сказати дворазовий олімпійський чемпіон і чемпіон світу з боку Вася Ломаченко - теж з Білгорода-Дністровського. Більше того він з моєї вулиці. І ще більше - коли на було по 5 років ми ходили разом в дитсадок, от :)
P.Р.S.: В мене є мрія - переіменувати цю нашу з Васею вулицю, Комсомольську, на щось більш прийнятне - Олімпійську, або вул. Ломаченків, наприклад)
Прочитала і .повернулася додому до рідних, сім,ї, чарівних вулиць з каштанами і приємних місць для кави ..Дякую, дорогенька, за затишну бесіду про домівку!
ВідповістиВидалити