Уппсала, жовтень 2010

Присвячую цей пост подрузі Наталі Пустовіт, в якої, до речі, сьогодні День народження! :) 

Коли я вчилась в Німеччині, вона вчилась в Швеції, в Уппсалі, куди я й приїхала до неї в гості.  Уппсала дуже приємне студентське і наукове містечко. Уппсальський університет - найстаріший і один з найбільших університетів Швеції. 

  Пам'ятаю, коли ми туди заходили в холі саме відбувалась якась церемонія: дами в сукнях, джентельмени в формі. Дуже красиво і урочисто :) 

Загалом Уппсальський університет дуже крутий і передові навчальні технології тут застусовуються скрізь, де тільки можна. Ось це, наприклад, такий стільчик для читання))

Дуже вражає університетська бібліотека з багатоповерховими книжковими полицями...

В старому головному корпусі університету тепер Museum Gustavianum. Тут можна наприклад побачити як виглядала кафедра медичного факультету...

Ось дуже наглядно відтворений навчальний процес))

А в сусідньому приміщенні ми побачили цих нещасних піддослідних. Наука теж потребує жертв... 

Загалом вклад Уппсальського університету в розвиток науки в цілому важко переоцінити - найяскравішим прикладом цього є Карл Лінней з його всім відомою класифікацією рослин і тварин.

В наступних залах представлені пам'ятки різних історичних епох.

Тут все також дуже інтерактивно, з колоритними живими експонатами))

Дітям окремо розповідають про все, що вони бачуть навколо в музеї.

Окремо треба сказати про світлові шоу в Уппсалі. Оскільки темніє тут рано, то вже десь з 5-ї години ввечері на багатьох стінах в місті покажують світлові шоу. Це дуже красиво :)

Ще можна зайти до костелу і послухати хор. Нам дуже почастило - ми підійшли коли вони тільки почали)

Оскільки місто студентське, з культурним відпочинком тут теж все добре. Постійно відбувається купа заходів, концертів, вистав і т.д. Ми ходили на концерт дуже крутої групи, назви якої я вже не пам'ятаю. Зате пам'ятаю, що під їхню музику дуже добре танцювалось :) 

На стінах концертного залу були платівки з музикою ледь не з усього світу. Привіт з України ми там теж знайшли :)

Дорогою додому ще погодували з Наталею місцевих качечок.

На щастя, в рюкзаку знайшлись якісь крихти :)

Унаватуна, січень-лютий 2014

В Унаватуні прошли прекрасні 10 з 29 днів нашого з Ірою перебування на Шрі Ланці. Щойно звільнившись, Іра відпочивала від роботи і звикала до думки, що тепер туди не треба ходити. Я звикала до думки, що я не буду працювати ще якийсь час і все, що наразі треба робити - це насолоджуватись життям :)

Моторікша привіз нас з Галле в Унаватуну і ми досить довго шукали житло, яке нам підходило по бюджету, але знайшли :) Відтоді щодня на вході до нашої кімнати нас зустрічала пишногруда русалка))

Жили ми прямо на пляжі. Вночі було чути океан. Зранку, коли на пляжі ще нікого не було ми вставали робити йогу.

Правда, Іра робила це значно регулярніше за мене. Все було б добре, якби не сусідські собаки, які норовили долучитись до занять з йоги і помедитувати з нами. Після йоги ми ставили собі чайок і снідали ще з якимись пряниками і фруктами. Снідали, ясна річ, дивлячись на океан...

  Оскільки лежаки належали власникам нашого будиночку, то користуватись ними ми могли абсолютно безкоштовно. Ми купались, засмагали, читали і спостерігали за місцевим населенням і туристами. Так прогодив час до обіду...

Зазвичай нашим обідом було rice & curry. Карі у ланкійському розумінню це практично все, з чим можна їсти рис: соус з кокосової стружки, щось типу індійського далу, гострі овочеві мікси і ще купа-купа незрозумілих, але дуже смачних речей. Ще ми постійно їли vegetable roti - це по суті трикутні пиріжки з овочевою начинкою. Ясна річ до цього додавались різноманітні фрукти, фруктові салати і фреші: папая, кавуни, мандарини, кокоси і ще було щось таке, назву чого я вже не пригадаю.

Далі як правило був післяобідній сон, бо з 1-ї до 4-ї дня була така спека, що перебувати на вулиці було практично неможливо. Вечорами ми придумували собі якусь культурну програму. Наприклад, ходили до буддійської ступи, яка була метрів за 300 від нашого будиночку.

Там, згори було дуже спокійно і красиво - панорамний краєвид на Унаватуну (ну і на океан) :)

А якщо обійти ступу з іншого боку, то там ще й можна прекрасно насолодитись заходом сонця. Багато людей піднімалось туди саме в цей час, десь близько 5ї вечора, щоб подивитись на те, як сонце поступово ховається за океаном. Ми теж так робили)

Нашим сусідом був лікар з Нової Зеландії, який приїхав в Шрі Ланку на місяць для практики в місцевому пологовому будинку. Казав, що був в шоці від побаченого і що в Новій Зеландії ніхто так пологи не приймає. Це перевернуло його уявлення про медицину і дотримання санітарних норм. Іноді ми вечерями з ним. 

Серед інших місцевих атракцій ще був так званий Jungle Beach. Йти туди справді треба було через джунглі десь хвилин 15-20, а іноді й півгодини))

Одного разу ми йшли самі і нас налягала якась дика тварина, яка дуже швидко вискочила і перебігла нам дорогу. Ми ще довго обговорювали хто ж то був і зійшлись на тому, що це мавпа, хоча воно ніби було чорного кольору.

Сам пляж безперечно був вартий того, щоб сюди іти через усі ті джунглі. Тут було дуже мало людей, завжди не більше 10 і можна було дуже класно поплавати і відпочити взагалі. Місцеві організували тут щось типу Jungle Bar і всі охочі могли ще й пива тут купити і взяти в оренду лежаки. Для краси вони вивісили тут прапори різних країн (десь до 10). Приємно, що синьо-жовтий прапор був серед них :)

Коли ми вже дослідили на Унаватуні все що тільки могли, то почали їздити кудись неподалік. Наприклад, їздили в Косгоду дивитись на маленьких морських черепашок, але про це я вже писала. Або їздили гуляти в найближче місто, Галле. Іноді ми там купляли продукти, яких не було в Унаватуні. Одного разу навіть піцу їли і запивали її кока-колою. І таке буває :)

Умань, вересень 2000

Якщо ви не були в Умані - вважайте, що ви не закінчили середню школу, бо всіх учнів 6-7 класів завжди возять на екскурсію в Софіївський парк. Принаймні так було у нас в школі :)

Фото, звичайно ж, з інтернету, бо в шостому класі я була ще в доцифрову добу))) Думаю поїздка в Умань це була взагалі моя перша екскурсія куди-небудь (поїздки в Одесу і до баби в село - не рахуються). Нам це все тоді дуже сподобалось. Пам'ятаю, що я сиділа в автобусі разом зі своєю найкращою шкільною подругою Альоною. 

Парк тоді мене дуже вразив: водоспади, ставки, лебеді, місточки, фонтан зі змією, море квітів і дерев, яких я раніше ніколи не бачила. Також запам'яталась величезна кам'яна брила, яка стирчала з землі під кутом і кожен учень норовив залізти під нею і постояти - страшно, до речі, було, але всі робили :) 

А ще був оцей тунель, в який ми заїжджали на човні - це теж було щось неймовірне! А як для шостого класу - так взагалі просто бомба :)

Ужгород, вересень 2009

Почну з дитячої залізниці, бо це перше місце куди я потягнула свого екс-бойфренда,  як тільки дізналась про те, що вона така в Ужгороді є.

Знайшли ми її досить швидко і зайняли свої місця у вагоні. Діти мого віку і менші були дуже задоволені :)

Думаю це була якась тимчасова акція до виборів і, судячи з написів на вагонах, фінансував це все наш чинний прем'єр Арсеній Петрович. Проїхатись цією залізницею всі охочі могли абсолютно безкоштовно, що ми і зробили)).

Далі пішли до Ужгородського замку.

Візуально виміряли глибину і ширину рову перед замком. Мушу сказати, що в нас Білгороді-Дністровському фортечний рів куди глибший, хоча не впевнена що ширший.

На вході оглянули макет замку.

Потім хвилин на 15-20 ще затримались біля великої кованої гойдалки праворуч від входу. До речі, наступного разу, коли я була в Ужгороді - гойдалки вже, на жаль, не було.

Далі пройшли у двір замку. Там перед проходом безпосередньо до приміщення замку є ось такий орел, де всі фоткаються так як я оце))

В самому замку зараз декілька музеїв. Один, здається, краєзнавчий - там макети типових архітектурних споруд Закарпаття, традиційних одяг і такі інші речі...

А ще один музей дуже цікавий - музичних інструментів. Тут зібрано сотні старих музичних інструментів, багато саморобних, унікальних виробів.

Якщо вийти з території Ужгородського замку і пройти ліворуч метрів 100 - потрапите в музей під відкритим небом - Закарпатський музей архітектури і побуту.

Тут мені дуже сподобалось - дуже багато садиб, житлових будівель, храмів долинян, румунів, угорців, бойків і гуцулів.

Навіть, ось таку величезну піч знайшли.

І вулики...

І дзвони...

А призначення цього будиночку - залишилось для мене загадкою :)

Ну а тепер власне - про місто: мощені вулички, плетений виноград, двомовні (українською та угорською) таблички з адресами на будинках.

Ось одна з центральних вуличок з краєвидом на міську ратушу.

А це будиночки на набережній річки Уж.

Хрестовоздвиженський кафедральний собор безумовно є найкрасивішою спорудою в місті.

Це теж він, з вікна мансардного поверху готелю, в якому ми зупинялись.

Окремо треба сказати про природу в місті - тут дуже зелено, а часом і поживно :)

І це в самому центрі Ужгорода, біля міської ради.

Тут же праворуч - дуже красивий зелений будинок :) Як мені вже підказав знайомий з Ужгороду - це медичний факультет Ужгородського національного університету.

Загалом нам дуже пощастило, що ми приїхали у вересні - мені здалось, що саме в цей час місто найчарівніше.

Особливо набережна річки Уж...

Краса неймовірна.

Води хоч і не багато,

але качечкам - цілком достатньо)