Славське, грудень 2012

Коли я повернулась з 7-місячного контракту на круїзному лайнері, то вирішила нарешті звозити маму покатитись на лижах. Річ у тім, що моя мама ще в школі було чемпіоном району у змаганнях на бігових лижах і катається вона, на відміну від мене, дуже добре. Ми поїхали у Славське. Зупинились там в у дуже приємної пані Орисі, яка пригощала нас смачнющою грибною юшкою і завжди турбувалась про те, щоб наше взуття і рукавиці встигли висохнути за ніч.

На жаль, той підйомник, який був всього метрів за 300 від нашого будинку чомусь не працював і нам доводилось їздити маршруткою до Захара Беркута маршруткою. Там ми підібрали собі лижі.

Я для першого дня вирішила все таки взяти собі інструктора, а мама - чудово обходилась без сторонньої допомоги :)

В повному спорядженні ми пішли на підйомник, а їхати на ньому було добрих хвилин 40...

Час від часу ентузіазм згасав і здавалось, що ми вже попримерзали до тих сидінь.

Доводилось якось розважати один одного і думати про майбутнє довгоочікуване катання :)

Коли ми нарешті вибрались нагору, мама не гаючи часу почала спускатись раз за разом і кричати: "Олька! Який клас! Давай сюди!"

Це був другий раз в моєму житті, коли я стояла на лижах. Перший раз був в Протасовому яру. Тоді знайомі позичили мені бігові лижі, які були набагато довші за мене і нічого путнього з того не вийшло. Тепер я робила все, що казав інструктор і поки він був поруч, то все ще якось більш-менш. Коли час з інструктором закінчився, я зрозуміла, що сама можу спускатись тільки з невеличких дитячих гірок, що я й робила. Потім ще було декілька невдалих спроб спусків з крутої гори, після чого я вирішила взяти тайм-аут і зійти вниз попити глінтвейну.

 Після цього я розслаблено споглядала знизу за людьми, які спускались з гори і знову піднімались на підйомнику. Час від часу мама теж потрапляла в поле мого зору.

Ще там була підвода з кіньми і я довго думала про те, як вона сюди забралась, але ж місцеві знають такі шляхи, які нам туристам - нє постєжимі)

Так пройшло ще декілька днів. Я була рада, що мама нарешті мала можливість покататись на лижах і згадати молодість. Я інструктора більше не брала і кататись так нормально і не навчилась, але нічо - є над чим працювати :)

Сент-Джорджес, листопад 2012

Гренада, мабуть, найдивніший Карибський острів, з усіх які мені доводилось бачити. Можливо таке враження склалось частково і через погоду - на Гренаді дощило і це ніяк не вкладалось в моє уявлення про Кариби.

Здається, це вже був мій останній круїз по Карибах перед поверненням додому і я вийшла в місто не зважаючи на дощ. Відразу біля виходу з терміналу стояла компанія місцевих, кожен з них намагався щось впарити туристам з лайнеру. Мені впарили зв'язку мускатних горіхів, який є головною товарною культурою Гренади і навіть зображений на прапорі країни.

Острів Гренада розташований досить високо над рівнем моря,

Тут постійно треба йти вгору, ну і спускатись вниз назад))

В цьому є свої переваги, бо краєвид зверху фантастичний.

На Гренаді досить буйна рослинність. Деякі квіти я більше ніде не бачила і навіть не маю уявлення як вони називаються.

Блукати островом дуже цікаво, можна натрапити на несподівані пейзажі)

Тут багато колоніальної архітектури, є ось така цікава вежа, наприклад.

Протестантські церкви та школи тут практично на кожному кроці - колись місіонери постарались)) Далі на фото Англіканська школа імені Св. Джорджа.

Ось собор непорочного зачаття, наприклад.

Не всі старі церкви однаково добре збережені, деякі будівлі сильно постраждали внаслідок урагану, який був тут десь років 5 назад.

Це мені вже розказали місцеві, які паралельно далі намагались щось мені впарити. І таки в них вийшло. На Гренаді я купила собі набір з браслету і кулону ручної роботи з якогось дуже рідкісного дерева. Як мені сказав продавець, зображений на ньому "Good luck symbol of the island", який протягом багатьох століть слугував оберегом острову від стихійних лих та загарбників. Мені воно сподобалось, бо зовні схоже на нашу дулю :)

Сент-Джонс, листопад 2012

Заходило наше судно тільки на острів Антигуа, а на Барбуді ми не були.

В цілому досить типовий карибський острів: блакитна вода Карибського моря, пальми, кокоси, багато сонця і життєрадісні місцеві мешканці :)

Щодо архітектури слід сказати, що тут переважають одно-двоповерхові будівлі, часом теж яскравих кольорів, як ось цей, наприклад.

На центральній вулиці, як і на більшості Карибських островів, продають переважно діаманти, вироби з дорогоцінних металів і годинники.

Растаманські кольори тут такі ж популярні, як і на Ямайці :)

Якщо ви сюди потрапите (або на інший сусідній острів) раджу спробувати кокосове молоко в жестяній банці, вітамінний безалкогольний напій з зернових і M&M's з кокосовим смаком!

Такого M&M's-у ви в нас не знайдете :)

Саутгемптон, травень-жовтень 2012

Мій перший порт. Саме сюди з Лондона нас привезли представники компанії для того, щоб як то кажуть "to join the ship". І саме звідси рівно 100 років до того як вперше туди потрапила я (та ще й на мій День народження, гг)"Титанік" вийшов з порту в своє перше і останнє плавання. В Саутгемптоні багато різних пам'ятних знаків на згадку про загиблих в результаті цієї катастрофи.

Слава Богу, нашому Celebrity Eclipse пощастило більше ніж Титаніку, і ми щодватижні, а іноді й кожні 8 днів спокійнісінько повертались в цей порт прогятом 6 місяців мого контракту, поки не переправились через Атлантику на Кариби :)

Хоч в Саутгемптоні я була найчастіше з усіх портів, де я була, саме тут дуже рідко вдавалось вийти в місто і ще рідше вийти надовго, так щоб нормально погуляти. Пов'язано це з тим, що embarkation day, тобто день, коли одні пасажири покидають судно, а другі заходять, це найбожевільніший день, коли дуже багато роботи. Тільки десь на третьому чи навіть четвертому місяці контракту мені поставили такий розклад, що я змогла десь до полудня спокійно погуляти містом.

Саутгемптон справляє дуже позитивне враження: невеличке традиційне британське містечко, але портове!

Тут сучасні шопінг моли дуже органічно поєднують з розвалинами середньовічних замків і старенькими, часом вузенькими, вуличками. Ну і звичайно, британські телефонні будки :)

Портова частина міста, особливо круїзний термінал, одна з найбільш динамічних частин міста. Сюди, на величезну парковку з'їжджаються туристи, де залишають свої авто на два тижні до повернення з круїзу.

Далі за портом вже починається центральна частина міста з різними адміністративними будівлями і ринком.

Одного разу я потрапила на тому ринку на фантастичний розпродаж, де купила своїй племінниці чудові дитячі журнали-розмальовки з наклейками всього по 50 пенсів. Вона досі ними грається. Але насправді це мені дуже пощастило, бо все решта там дуже дорого. Якийсь нещасний бургер навряд чи купиш дешевше ніж за 5 фунтів стерлінгів, і головне не намагатись переводити це в гривні)