В Канді ми приїхали з Елли поїздом. Наперед ми житло не бронювали, тому коли приїхали на вокзал, Іра вирішила піти розпитати в місцевих, де найбільша концентрація гест-хаузів. Виявилось, що це біля озера, тому ми взяли рікшу і поїхали туди. Далі нам дуже пощастило і ми знайшли найдешевший гест-хауз в місті, за 500 ланкійських рупій з людини. Називався він Pink House. Тут жила велика сім'я, а з ними й купа бек-пекерів. Тут дуже любили котів, напевно через це один з туристів намалював їм в дворі цей шедевр.
Що правда кімната нам дісталась така, де зазвичай ніхто (з людей) не жив. Тут жила кицька з кошенятами.
Діватись нам було нікуди, тож ми погодились на таку компанію. Якщо двері були відчинені, до нас ще й забігала собака, а за нею й діти)) Словом, було весело. В кімнаті було одне велике ліжко - там спала Іра, і одне двоярусне. З огляду на те, що на нижнє ліжко іноді залазили кошенята, я вибрала верхнє - щоб нікому не заважати. Вранці я зрозуміла, що це було правильне рішення, бо помітила, що внизу кошенята грались моїми речами. Наступного дня хазяйка запропонувала нам переїхати в нормальну кімнату, яка щойно звільнилась - ми залюбки погодились.
Ми жили зовсім недалеко від центрального міського озера, де водилась така тварюка. Спочатку, коли вона пливла в воді, нам здавалось, що це крокодил))
На наступний день за моєю ініціативою ми поїхали в Pinnawala Elephant Orphanage, або заповідник для слоненят сиріток. Я не пам'ятаю скільки точно з Канді туди їхати, але здається менше години. Там здійснилась моя мрія - побачити маленьких слоненят :)
Більше того, одного я навіть годувала молоком з соски))
Ще сподобалось те, що слони йдуть на водопій на річку через вулицю з магазинами. При цьому, йдуть дуже чемно і нічого не чіпають. Місцеві вже звикли)
А коли повертаються назад в заповідник - вільно розгулюють собі в джунглях, пасуться))
Чесно кажучи, стрьомно було отак стояти до них спиною. Чуєш звук - здається вже біжать на тебе ззаду...
Ще в Канді дуже сподобався Ботанічний сад, багато рослин я дійсно бачила тут вперше в житті. Наприклад, ось таке дерево:
Або ще ось це.
В Ботанічний сад ми ходили з одним цікавим місцевим хлопцем Алексом, з яким я познайомилась через Couchsurfing. Алекс не типовий ланкієнць, його дід британець, батько з Індії, а мама - тамілка. Захостити він нас не зміг (бо живе він з батьками і в Шрі Ланці так не прийнято), але показав місто і зводив нас у свої улюблені місця. До того ми щось чули про те, що в порівнянні з Коломбо, Канді буде традиційне і консервативне місто. Так і є. Алекс розповів нам свою історію кохання, про те, як він міг бачити свою дівчину тільки по неділях в церкві в присутності батьків. А ще вони могли говорити по домашньому телефону (ну так це було років 10 назад) тільки вночі, коли всі домашні сплять. Батьки дівчини були дуже проти того, щоб Алекс з нею зустрічався, а він був готовий з нею одружитись і не розумів причину відмови, адже його сім'я досить заможна.
Дівчина була готова тікати з ним в інше місто, але він сказав, що не хоче тікати, і хоче жити в своєму місті з нею. Але це ще не все за кілька років після того як вони з Алексом розлучились, дівчина завагітніла. Всі підозри лягли на Алекса, хоча він на той час вже жив в іншому місті. Батьки дівчини подзвонили мамі Алекса і він був змушений терміново приїхати. Всі разом вони поїхали до дому дівчини, там перед усіма свідками Алекс спитав її: "Ну що скажеш? Це я винен?" Вона сказала, що ні. На цьому всі роз'їхались. Дівчина Алекса зробила аборт, Алекс залишився з розбитим серцем. Ми сиділи і не могли повірити, що це історія з 21го століття.
Зараз не видно, але на сонці небо стає рожевим, листя пальми - зеленим, а папужка - синім. Дотепер це моя улюблена літня сумка. І взагалі, Кариби - це круто :)
