В Агру ми приїхали з групою Я люблю Азию. В той самий день на Тадж Махал приїхав подивитись принц Чарльз, а тому довелось чекати до 13:00 поки не відкрили вхід для простих смертних. Тим часом ми пішли снідати в дуже затишний місцевий ресторанчик. Неймовірно смачна індійська їжа, гостинний господар і його маленькі помічники допомогли нам забути про час, і невдовзі ми вже стояли в черзі за квитками в Тадж Махал.
.jpg)
Черга була довгою, спека шаленою, і може через це, або від перебільшених очікувань Тадж Махал мене вразив не дуже сильно. Я двічі обійшла весь комплекс, думала спочатку, що щось недогледіла, але враження сильно не змінилось.
Безумовно визнаю, що це архітектурна пам'ятка світового масштабу, але в Індії таких (і кращих) пам'яток мільйони і лише сюди вхід коштує 750 рупій. Словом, надмірний ажіотаж навколо Тадж Махалу вважаю штучним і візитівкою Індії це зовсім не є. Хоча іншим людям в групі сподобалось, одна дівчина навіть сказала, що "это прекрасная история любви, и только ради этого стояло приехайть в Индию". Ну не знаю, кожному своє, мабуть.
Зрештою я рада, що побачила його на свої очі і тепер можу написати про це те, що думаю. Один раз все ж варто побачити :)
Крім Тадж Махалу і Агрі особливо більш нема на що дивитись, тому після перегляду всі пішли в готель чекати на вечірній поїзд до Варанасі. На нього, до речі, потрапили не всі, але це вже інша історія :)
Черга була довгою, спека шаленою, і може через це, або від перебільшених очікувань Тадж Махал мене вразив не дуже сильно. Я двічі обійшла весь комплекс, думала спочатку, що щось недогледіла, але враження сильно не змінилось.
Безумовно визнаю, що це архітектурна пам'ятка світового масштабу, але в Індії таких (і кращих) пам'яток мільйони і лише сюди вхід коштує 750 рупій. Словом, надмірний ажіотаж навколо Тадж Махалу вважаю штучним і візитівкою Індії це зовсім не є. Хоча іншим людям в групі сподобалось, одна дівчина навіть сказала, що "это прекрасная история любви, и только ради этого стояло приехайть в Индию". Ну не знаю, кожному своє, мабуть.
Зрештою я рада, що побачила його на свої очі і тепер можу написати про це те, що думаю. Один раз все ж варто побачити :)
Крім Тадж Махалу і Агрі особливо більш нема на що дивитись, тому після перегляду всі пішли в готель чекати на вечірній поїзд до Варанасі. На нього, до речі, потрапили не всі, але це вже інша історія :)
Твоя розповідь нагадує, що подорожі, це саме та частина життя, коли ми насправді живемо, бо пам,ятаються почуття, емоції....залишаються з нами на все життя! Щасливих і цікавих нових вражень!
ВідповістиВидалити