Сатун - це столиця одноіменної провінції на півдні Таїланду. Невеличке містечко з населенням десь до 50 тисяч мешканців. Саме місто Сатун не дуже туристичне, найближчий пляж за 50 км звідси. Сюди приїжджають переважно, щоб далі їхати відпочивати на островах Ko Lipe, Ko Rawi, Ko Adang, Ko Tarutao та інші. Ми приїхали тому, що в Сатуні живе мій тайський друг Тітті (родичі його називають Ууд, а по паспорту він Аттасет Лі). Взагалі Тітті означає "маленький", або "молодший син" і він наполягає, щоб його називали саме так))
Ми познайомились з Тітті в Індії, коли разом волонтерили в Бодхгаї. Він запрошував в гості і коли в мене з'явилась така можливість, я приїхала. Тітті зустрів нас з подругою Ірою прямо з автобусу Джорджтаун-Хат Яй. Транзитом через Паттані, де ми ще мали заїхати на весілля друга Тітті, до вечора ми дібрались до Сатуну.
Тітті піклувався про нас як міг: знайшов для нас хороший і недорогий готель, купив нам тайські сім-картки, звозив повечеряти і постійно пропонував нам варіанти культурної програми на вибір. Оскільки це був вечір п'ятниці, а купити тайські бати ми могли тільки в понеділок, Тітті люб'язно за все платив. Потім довелось довго вмовляти його, щоб повернути йому хоча б частину витрачених на нас грошей.
Ще в Паттані Тітті помітив, що ми з Ірою любимо дивитись на різні храми і повіз нас дивитись на сатунські храми. Найбільше мені запам'ятався ось цей буддійський монастир.
Монастир займає досить велику територію, а на площі перед ним стоїть велика статуя Будди.
Відразу біля входу праворуч розташована ступа. На задньому плані тут видно корпус, в якому живуть монахи. Тітті розказував, що коли йому було 15, він теж провів тут кілька місяців як монах.
Тайські ступи дуже цікаві, з безліччю деталей і прикрас. Біля ступи також стояли різні статуї. Мені сподобалась ця дівчина.
Але найбільше нас зацікавили ось ці чорні статуетки.
Тітті розказав нам, що ці чудіки це театр тіней, який колись до появи телевізору був дуже популярний в Таїланді. Можливо ці статуетки навколо ступи виконують роль певного оберегу. А ось власне приміщення храму.
Ми зайшли всередину, подивись як там. Монахів на той час там не було.
Ще одне приміщення про яке хотілося б згадати, це крематорій. В Таїланді традиційно крематорії є при багатьох буддійських храмах. Спочатку над покійником збираються всі монахи монастиря і колективно читають над його тілом святі тексти. Потім тіло спалюють у крематорії. Ще недалеко від храму був китайський цвинтар, куди нас теж повіз Тітті. Так, на відміну від тайців-буддистів, китайці хоронять померлих. При цьому дуже цікаво виходить якщо поховані змішані родини, тоді біля могили китайця, стоїть урна з прахою його дружини-тайки, або навпаки. Коли Іра захотіла це сфотографувати, Тітті сказав, що в китайців прийнято спочатку питати дозволу на це в покійників.
Але не храмами єдиними, щовечора Тітті возив нас на вечерю в різні заклади. Один з них був явно туристичний, другий - одним з найдорожчих ресторанів, решта - просто заклади для місцевих зі смачною тайською їжею. В тому закладі, який явно розрахований для туристів, справді було багато білих. Ну як багато, крім нас ще може людей 5. Там мені дуже сподобався один стільчик зі слоником :)
Коли офіціант побачив, що я його фотографую, запропонував сфотографувати мене на ньому. Діватись було нікуди))
На пляж ми так і не вибрались, зате поїхали дивитись на водоспад. Він перевершив всі наші сподівання. Численні каскади і сила водного потоку випромінювали величезну енергію і ділились нею.
З цього фото може здатись, що водоспад мілкий, але це не так. Там спокійно можна купатись, глибина коливалась від 0,5 до 1.5 метрів.
А ось тут взагалі було десь до двох метрів і можна ще й пірнати з розгону...
В останній день Тітті згадав про ще одне місце, яке нам можна показати. Це був великий напівдикий парк з печерами і дикими мавпами. Вони були досить агресивні і я намагалась триматись від них подалі. В принципі, це єдине місце, де я бачила диких мавп в Таїланді. Ну а ось власне печери.
Немає коментарів:
Дописати коментар