В Рим ми прилетіли прямо з Парижу і вже були повні вражень. Все таки краще не поєднувати в одній подорожі два таких грандіозних міста. На перший день ми знайшли собі готельчик, а надалі мали переїхати до хоста з couchsurfing. Готельчик цей був недалеко від станції Терміні і номер на трьох зі зручностями в коридорі нам обійшовся по 20 євро кожній. Кімната була хороша, затишна, а день був довгий і я вирішила залишитись відпочити в номері. Дівчата пішли гуляти вечірнім Римом... Казали, що це тільки вночі може бути таке, що на цих сходах так мало людей))
Наступного дня вже почалось і моє освоєння Риму. По-перше, ми пішли на справжню італійську піцу маргариту, випечену в правильній печі, з моцарелою і базиліком, мммм....
Далі ми досить хаотично гуляли містом і були дуже здивовані коли за одними зовні непримітними дверима ховалась церква в рази більша за нашу Софію Київську, наприклад)
Її назва тут не так важлива, бо як виявилось для Риму це дуже звичайна річ. Потім ми ще мільйон разів заходили в різні церкви і довго не могли намилуватись або стримати захоплення людьми, які колись створили таку красу. Апогеєм всього цього було звичайно враження, яке на мене справив Собор Святого Петра. Там, всередині я просто загубилась і довго не могла говорити, все роздивлялась і захоплювалась...
Але про нього я вже писала раніше, в пості про Ватикан. Тому лише ще одне фото його у вечірньому світлі і будемо рухатись далі.
На другий день погода була чудова, ми гуляли біля фонтану де Треві, який, звичайно, дуже красивий, але так само багатолюдний як і іспанські сходи чи будь-яке інше відоме туристичне місце в Римі...
Хоча і тут можна знайти такі закутки, де ще можна усамітнитись))
Якщо звернути у вуличку ліворуч від цих сходів, то можна знайти малесеньку крамничку-пекарню, де шматки метрових піц продають на вагу. За ті чотири дні, які ми були в Римі, я вже стала їх постійним клієнтом і дядечка мене вже впізнавав. Це справді було дуже смачно і зручне, бо береш рівно стільки скільки можеш з'їсти. Так й виходить це в рази дешевше, ніж кудись заходити поїсти в цьому районі.
Далі ми з перервами на відпочинок рушила в напрямку Венеціанської площі.
Дійшли до пам'ятника Віторіано, який, як і належить об'єднувачу Італії Віктору Емануїлу ІІ виявився дуже помпезним :) Звідти дуже красивий вид на місто, особливо коли сонце вже трохи спустилось, ну або безпосерезньо на заході сонця.
Тут же неподалік - руїни Римського форумі і пам'ятник Юлію Цезарю. Мені, як бакалавру історії, який колись навіть проходив археологічну практику, все це було дуже цікаво. Багато колон і навіть приміщень досить добре збереглись, скрізь є пам'ятні таблички. І часом важко повірити в те, що ти ходиш тими ж вулицями, що і стародавні римляни колись. Рим просто дихає давниною, вона тут на поверхні.
Недалеко звідти також є так звані вуста правди, які ніби-то слугували якось як детектор брехні. В це важко повірити, звичайно, але все одно глибоко руку засовувати якось не хочеться)))
Ще два місця, про які обов'язково хотілось би згадати це Колізей і Пантеон. Ну з Колізеєм все ясно, їдеш на станцію метро "Колізей", переходиш дорогу і дивишся який він є)
А от на Пантеон я натрапила випадково натрапила зовсім випадково, коли гуляла сама. Потім ще привела туди і дівчат.
Ця дивна кругла будівля була збудована ще у другому столітті, як храм всіх богів. Зараз там поховано багато визначних італійців, як от Рафаель, наприклад.
В центрі стелі цієї споруди - отвір.
Ще мене дуже зацікавив макет вселенкої церкви, яка мала будуватись в Римі за проектом Папи Івана Павла ІІ. Втім проект зазнав жорскої критики з боку кардиналів і так і не був втілений в життя. Тут колом мали бути представлені церкви з усього світ.
Українська церква там, до речі, теж була, тільки чомусь з римськими колонами. На фото - прямо по центру.
Гріх не сказати нічо про Андреа - нашого римського хоста. Андреа прихистив нас всіх трьох в своїй квартирі, де ми жили на другому якусі з великим ліжком. Вдень Андреа працював, тому не міг ходити гуляти з нами, але вечорами ми завжди вечеряли разом, говорили про Рим, Італію і подорожі загалом. Одного разу Андреа запросив на пасту і вино до своїх друзів-італійців.
Коли пасту готують італійські чоловіки - це завжди дуже смачно :)
Це був наш останній вечір в Римі. Запам'ятався він ще тим, як Андреа після всього сів за кермо і віз нас додому)) Наступного дня в нас ще залишався якийсь час до літака і ми з Олею ще раз пішли до іспанських сходів, щоб наостанок з'їсти там по найбільшому італійському желато :)
На такій прекрасній ноті ми пішли шукати автобус до аеропорту. Знайшли і кудись сіли. Вже в дорозі виявилось, що ми їдемо не в той аеропорт. На весь автобус не виявилось жодної людини, яка б говорила англійською. Врешті Олі завдяки її пізнанням з іспанської, вдалося з'ясувати, де нам вийти і на що пересісти. При цьому італійці лише повторювали: "Tranquillo, tranquillo..." На щастя, на літак ми таки встигли :)
Немає коментарів:
Дописати коментар