Прага, листопад 2010

Поїздка в Прагу була спонтанної і малопланованою, але все вийшло найкращим чином :) На ті вихідні дівчата, з якими я зазвичай всюди їздила, поїхали на навчальний семінар в Брюссель. А я за звичкою сиділа і проглядала на mitfahrgelegenheit.de куди з Єни можна поїхати на вихідні. Раптом я побачила що хтось з Єни їде прямо в Прагу в п'ятницю ввечері - я подумала, що це було б дуже круто, але ж особливо нема бабла. Потім хтось прийшов і сказав, що нам завчасно нарахували стипендію. Я подумала: це знак - їду! :)

Приїхали ми в Прагу досить пізно, але двоє німців, які теж їхали в машині казали, що вони йдуть в хостел Stara Praha, я пішла за ними. Це було дуже близько від того місця, де нас висадили. І взагалі це було в центрі старого міста, звідки до Карлового мосту 10 хвилин повільним кроком. Сам хостел теж дуже сподобався, креативний, купа граффіті на стінах. Мені пощастило зайняти останнє вільне місце :)

Єдина проблема, що плату в євро категорично відмовились приймати і довелось побігати трохи, щоб знайти де поміняти гроші. Всі обмінники вже були зачинені, краще склалось з банкоматом. Поки шукала все це, з'ясувалось, що англійською в Празі говорять погано, трохи краще розуміють німецьку. Наступного дня, коли я намагалась розпитати дорогу до Карлового мосту в прибиральника на вулиці, найбільше в пригоді стала українська з російською.

  Чомусь так буває, що найочевидніші і найпростіші варіанти використовуєш в останню чергу)) Дорогу я знайшла, виявилось там дууууже багато людей. В поєднанні з вузесенькими вуличками це виглядає надто апокаліптично...

Другого дня мені подзвонив мій знайомий могилянець, який тоді вчився в Празі. Я йому написала, що на вихідні буду тут, але не була впевнена, що зустрінемось. Він передзвонив мені. Це було дуже дивне відчуття, коли тобі дзвонять в іншій країні. Сашко показав мені дуже багато цікавих місць, як от хлопчиків, які пісяють. Окремо варто сказати про величезний годинник в центрі міста, дуже крутий. На нього обов'язково треба йти дивитись на Празькі куранти, коли вони грають - це дуже красиво.

Точніше про це в Вікіпедії: 

У центрі циферблату розташована Земля, довкола якої обертається Сонце. Щогодини коли б'є годинник, відбувається невелика вистава в традиціях середньовічного лялькового театру. Фігурки, що є втіленнями людських вад і таких домінант людського життя, як смерть або неминуча розплата за вчинення гріхів, починають рухатися: скелет смикає за мотузок дзвін, янгол здіймає та опускає караючого меча. У віконцях годинника - лики Апостолів змінюють один одного, і нарешті на довершення вистави кукурікає півень.

Ще ми пішли до собору Святого Віта.

 Ще раз повернулись до Карлового мосту і він показав мені куди треба доторкатись, щоб типу здійснились бажання. Я терміново почала надолужувати згаяне))

 Десь годині о четвертій Сашкові треба було вже йти у справах і рівно тоді ж я зустрілась з одним хлопцем з couchsurfing.org. Він був вихідцем з Сибіру, але більшу частину свого життя провів в Празі, добре говорив російською. Ми з ним вирішили вибратись на телевізійну вежу, яку місцеві називають Ейфелевою. Звідти був дуже красивий панорамний краєвид міста.

Потім ми ще пішли в якийсь ресторан традиційної чеської кухні, їли м'ясо і пили пиво. Треба зазначити, що всі порції в Чехії просто величезні. Іншого разу я замовила собі лазанію, яка була дуже смачна, але як би я не старалась, не змогла доїсти її - просто вже не було куди...)