Азорським островам я завжди раділа, можливо ще й тому, що їм завжди передували дні в морі. Пам'ятаю в терміналі на виході в місто всім роздавали карту, щоб зорієнтувати людей де саме в Атлантиці вони зараз є. Вам теж буде наглядніше :)
Як бачите Азори досить далеко від Європи, але все ж до неї десь двічі ближче ніж до Америки. В Понту-Делгаду наше судно заходило роблячи гак під час круїзу по Канарських островах, а потім ще під час трансатлантичного переходу.
Азори видались мені дуже привітними, сонячними і просторими.
Все на острові говорило про його португальськість: архітектура, люди.
Всі будинки тут білого кольору, іноді лише вікна и кути виділені темним кольором.
А ось брама на площі в центрі Понти-Делгади, дуже вишукана, неповторна.
Є тут і пишні католицькі церкви.
Загалом багато що надагує Лісабон або Фунчал на португальському острові Мадейра. Тільки тут більше сонця.
І вищі пальми :)
В мене там був один улюблений парк з кіоском, де я любила купувати морозиво і дзвонити сестрі. Продавчиня мене там вже впізнавала))
Пам'ятаю купила в Понті-Делгаді листівки, підписала і хотіла надіслати, але була неділя і пошта була зачинена, ззовні ніде поштових скриньок не бачила. Я повернулась в кіоск, де купляла листівки, хотіла запитати в продавчині, вона просто взяла їх в мене сказала, що кине. Всім ніби поприходили :)
Така от романтика)
Немає коментарів:
Дописати коментар