Кельн, жовтень 2010

В Кельн я вперше потрапила по дорозі в Маастріхт, де на той час вчилась моя подруга Ліля. Тоді в жовтні 2010 щойно почався мій семестр в Єнському університеті, але на місці вже не сиділося :) Думка про те, що в моєму паспорті є віза, з якою я можу бути де завгодно в Європі була новою і захопливою. Я вже не пам'ятаю як точно я потрапила в Кельн. Скоріш за все це був або поїзд, або мітфар (машина). Пам'ятаю, величний Кельнський собор навпроти залізничного вокзалу, розгалуджену система метро і трамваїв, набережну Рейну, університет й  велосипедні доріжки.
Ну, по-перше, Собор, тобто Kölner Dom.

Справді вражаючий, особливо якщо до того ви бачили небагато старих великих католицьких храмів. Все в кращих традиціях готики.

  Коли я ретельно подивилася храм, пішла достіджувати місто. Новий і майже геніальним мені здалось те, що на кожній зупинці є карта і розклад руху, а лінії метро об'єднані з трамвайними в єдину мережу. Це було дуже зручно і заблудитись в такому місті практично немає шансів. Це звичайна річ для всіх німецьких міст, але ж Кельн був мегаполісом, куди я потрапила в Німеччині.

 Тут так само продовжилось моє знайомство з німецькими фріками, яких в Німеччині вистачає практично скрізь. З почуттям гумору в німців все ок))

 Деякі вагони метро були дуже кльово розмальовані, що теж в принципі було новим.

Сігвеї теж вперше тут побачила.

Взагалі набережна Рейну дуже сподобалась. В Кельні важко придумати краще місце для прогулянок на свіжому повітрі.

Як і для спостереження заходу сонця..

 Тут же вам і типова німецька архітектура.

 І кафешки, власники яких так само не позбавлені почуття гумору. Tüpisch Deutsch - інакше не скажеш :)

 Цікаво було подивитись на міський університет

 І численні велосипедні доріжки навколо нього.

 А як вам така соціальна реклама на трамваї? Верблюди на фоні Kölner Dom-у))

Цей трамвай і відвіз мене до заправки, де мене мав чекати водій, з яким я поїхала далі в Аахен, по дорозі в Маастріхт.