Саме з Маастріхту почалося моє знайомство з маленькою і дивовижною Голландією. До недавнього часу він був єдиним відвіданим голландським містом. Тепер до нього додались ще Амстердам і Хертогенбош :)
Маастріхт був місцем призначення моєї першої закордонної подорожі під час семестру навчання в Німеччині. Тут навчалась моя подруга з гуртожитку Ліля. Вона запросила в гості, я не могла не погодитись. Добиралась трьома попутними машинами Єна-Кельн, Кельн-Аахен, Аахен-Маастріхт. Все тут було новим і цікавим.
Це один з центральних соборів Маастріхту. В його приміщенні тепер музей. Взагалі, як відомо в Нідерландах зараз дуже мало віруючих, тому церковним приміщенням знаходять більш практичні застосування. Кажуть в деяких, навіть, відкривають фітнес-клуби. Сама я такого, правда, не бачила. Але те, що найбільша книгарня Маастріхту теж розташована в приміщенні церкви - це факт :)
Це Ліля. Вона вчилась на Європейських студіях в Маастріхті, знімала там затишну кімнатку на другому поверсі двоповерхового будинку. Ліля мене зустріла там, де мене висадив водій. Вже там, на зупинці, я переконалась в тому, що велосипедів в Нідерландах справді більше ніж людей - вони скрізь :)
Ліля провела мене до себе додому, де ми трохи перепочили і пішли гуляти містом. Зайшли в її університет, потім ще в церкву-музей і церкву-книгарню. Далі на одній з центральних вуличок взяли собі по бельгійській вафлі з шоколадом-мм)
Погодка була чисто голландська, хмарно з проясненнями і вже в жовтні я приїхала туди в лижній куртці (і правильно зробила). Тільки так можна було дозволити собі прогулятись ввечері набережною Маас.
Оскільки я вперше була в країні де легалізована марихуана, то стала наполягати на тому, щоб сходити в coffee shop. Ліля погодилась і запросила з нами ще свого друга грузина. Це був досвід. Заходиш в кафе, твій паспорт сканують. Як потім мені пояснили ці дані потім передаються по всій мережі кофі-шопів, щоб туристи не перевищували дозволені денні ліміти купівлі і споживання трави. Здається, норма - 4 грами на день. Можу сказати відразу, що вставило не сильно. Більше, мабуть, не від власних косяків, а від запаху в кофі-шопі загалом.
Маастріхтський віслючок тут в принципі ні до чого, хоча передає настрій в цілому. А ще там були круті контейнери для собачого лайна))
Але повертаючись до трави. Наступного вечора ми знову прийшли в кофі-шоп, але цього разу взяли з собою. Плюс окремо купили табак і біле вино. От тоді вже я не пам'ятаю вже що було за чим, але мені було дуууже весело. Я виглядала в вікно і сміялась, Ліля дивилась на мене і їй було обідно, шо вона викинула 10 євро, а її не пре. Від цього мені було ще смішніше, я не могла зупинитись і заспокоїтись. Все що залишилось, небагато я привезла з собою в Німеччину і ми скурили його в Єні з подругою і одним викладачем.
Таким запам'ятався Маастріхт))
Немає коментарів:
Дописати коментар