Польща і є останньою, десятою, країною ЄС, яку я відвідала під час семестру навчання в Німеччині. Туди, а саме в Краків, я поїхала туди вже з Україні, але ще по німецькій візі. В Кракові тоді навчалась моя подруга Наталя. В різний час я також навідувалась до неї в Уппсалу і Берлін :)
Це ми на фоні відомої краківської Сукенниці. Але це пізніше. Спочатку розкажу як я приїхала в Краків. Поїздка мала бути бюджетною, тому було вирішено переходити українсько-польський кордон пішки. Я доїхала поїздом до Львова, а там пересіла на маршрутку до пропускного пункту Шегині-Медика. Було це рано вранці в березні, було холодно і вогко. Черга була величезна. Фото з інтернету, але виглядало це десь так само...
Більшість людей були з карткою, яку дають мешканцям прикордонної зони в радіусі 30 км і мають право безвізового перетину. Кожен з них віз щонайменше 2 пачки цигарок, 1 літр горілки і, можливо, ще якусь контрабанду. В черзі я стояла близько двох годин, щоб дізнатись, що ті, хто з візою проходять без черги... В черзі до мене підійшла жіночка, спитала чи я не везу цигарок і попросила взяти дві пачки. Я погодилась. Ще в мене з собою був літр горілки з перцем, яку Наталя попросила мене привезти для українського вечора в Кракові. Тому я якраз вклалась в допустимі рамки :)
Коли кордон було пройдено, я сіла на польську маршрутку до Перемишля, а там вже на поїзд до Кракова. В Кракові я з таксофону подзвонила Наталі і вона мене зустріла. Ми пішли до неї додому. Наталя тоді жила в багатокімнатній квартирі з німкенею, фінкою, італійкою, її братом і українським хлопцем. У того брата була екзистенційна криза після того як його кинула дівчина, і він вирішив приготувати нам італійську вечерю.
Дівчатам заборонили будь-що допомагати, тому ми просто насолоджувались спогляданням.
Це була дуже і дуже смачна вечеря - справжня італійська паста і салат капрезе, приготовані італійцем).
Коли дозволяла погода, ми багато гуляли містом. Особливо красивим був нічний Краків, весь у вогнях :) Неповторний і асиметричний Костел Маріацький з підсвіткою на вищому куполі це взагалі супер...
В перервах між прогулянками і посиденьками я ще намагалась писати, якісь письмові роботи. Спеціально для цього притягнула з собою ноутбук, але більше часу пішло на соціальні мережі))
Окремий день ми виділили для того, щоб оглянути фабрику Шиндлера. Побачене справило на мене враження подібне до того, яке було під час відвідання Музею Чорнобилю в Києві - ком в горлі і відсутність дару мовлення на деякий час.
Найбільше мене вразило фото, де два друга-нациста з рушницями посміхаються, фотографуючись на фоні щойно повішених євреїв... Фото в мене немає. А ось один з трамваїв, куди вхід євреям був заборонений.
Добре, що все це було в приміщенні, бо погода надворі була не найкращою.
Так закінчився мій невеличкий вікенд в Кракові. Назад я вирішила їхати прямим автобусом Краків-Київ, хоч і виходило це втричі дорожче за перший варіант. Але досвіду дороги сюди мені вистачило :)
Більшість людей були з карткою, яку дають мешканцям прикордонної зони в радіусі 30 км і мають право безвізового перетину. Кожен з них віз щонайменше 2 пачки цигарок, 1 літр горілки і, можливо, ще якусь контрабанду. В черзі я стояла близько двох годин, щоб дізнатись, що ті, хто з візою проходять без черги... В черзі до мене підійшла жіночка, спитала чи я не везу цигарок і попросила взяти дві пачки. Я погодилась. Ще в мене з собою був літр горілки з перцем, яку Наталя попросила мене привезти для українського вечора в Кракові. Тому я якраз вклалась в допустимі рамки :)
Коли кордон було пройдено, я сіла на польську маршрутку до Перемишля, а там вже на поїзд до Кракова. В Кракові я з таксофону подзвонила Наталі і вона мене зустріла. Ми пішли до неї додому. Наталя тоді жила в багатокімнатній квартирі з німкенею, фінкою, італійкою, її братом і українським хлопцем. У того брата була екзистенційна криза після того як його кинула дівчина, і він вирішив приготувати нам італійську вечерю.
Коли дозволяла погода, ми багато гуляли містом. Особливо красивим був нічний Краків, весь у вогнях :) Неповторний і асиметричний Костел Маріацький з підсвіткою на вищому куполі це взагалі супер...
Найбільше мене вразило фото, де два друга-нациста з рушницями посміхаються, фотографуючись на фоні щойно повішених євреїв... Фото в мене немає. А ось один з трамваїв, куди вхід євреям був заборонений.
Наостанок ми з Наталею зайшли в якусь затишну кнайпу в центрі випити польського Zywec-а. А з собою я прихопила дві пляшечки зубрівки, бо звідки я їхала прямісінько в Ворзель на День народження моєї подруги Маші :)
Немає коментарів:
Дописати коментар