Куала-Лумпур, лютий 2014

Ми прилетіли в Куала-Лумпур зі Шрі Ланки. Контраст був вражаючий. Замість запилених ланкійських автобусів нас чекали новесенькі комфортабельні автобуси з кондиціонером. Прилетіли ми близько першої ночі, в цей час ще ходили шатли з аеропорту в місто. Коли ми сюди їхали вирішили не паритись і ніякого житла не бронювали. І добре зробили. Коли ми вийшли з автобусу, познайомились з двома британками, які їхали в якийсь хостел в Чайнатаун. Ми поїхали з ними.

Приїхали в хостел, де поселились в кімнаті на 24 ліжка. Це мій особистий рекорд!) Хостел був непоганий, чистий, сніданок входив у вартість, але всю ніч в кімнаті на всю фугував кондиціонер, буквально здував все що погано лежало. Тому зранку ми залишили рюкзаки і пішли шукати щось більш підходяще. Досить швидко знайшли непоганий варіант, де кімната на двох коштувала навіть трохи дешевше ніж 2 місця в цьому хостелі, правда без сніданку. Але привітні власники-китайці кілька разів безкоштовно пригощали нас кавою.

Чайнатаун нам дуже подобався. Неподалік ми знайшли чудову забігайлівку, де їли кілька разів на день різні роті та інші штуки, запивали морквяним соком з молоком, або холодним чаєм/кавою з молоком. Недалеко від нас також була автостанція, звідки ми за кілька днів відчали на Пенанг. Але головне це власне Чайнатаун, тобто вуличка з червоними ліхтариками, безліччю торгових точок і вуличною їжею. Там Іра за 10 рингітів (3 долара), купила собі дзеркальні окуляри а-ля американський поліцейський, які давно хотіла :)

Також в Чайнатауні Куала-Лумпуру я вперше в житті побачила китайський (таоський) храм. Деякий час спостерігала за прихожанами, намагаючись зрозуміти їхні обряди. Все ж досі, мало що в цьому розумію. На фото жінка підпалює пучок ароматичних паличок і махає ними перед урною з попелом, потім ставить їх в урну. Наскільки мені потім пояснили це робиться для здійснення бажань.

В перший вечір ми поїхали подивитись на вежі Петронас. Це перше з чим Куала-Лумпур асоціюється в людей, які там ніколи не були :)

Симпатичний офісний центр. З іншого боку розташований фонтанчик і кафешки для офісних працівників і туристів. Чимось це місце мені нагадало Київ, хоча насправді схожість дуже віддалена. Мабуть, це просто на котрасті зі Шрі Ланкою :)

Оскільки ми вже тут опинились, то вирішили прогулятись по району. Час від часу починався дрібний дощик, але нас це не зупинило. Поруч метрів за 100 був великий зелений парк, де багато людей бігало. Далі ще був дитячий майданчик з басейном і штучним водоспадом.

З нього відкривався чудовий краєвид на вежі Петронас, особливо через потік води...

Ми вирішили ще трохи затриматись тут, щоб побачити красенів з підсвіткою в темряві. І не даремно - справді дуже гарно :)

Наступного ранку ми вирушили подивитись на Batu Caves, де розрашовується старий індуїстський храм. Дорогою звернули увагу на тут є окремі вагони для жінок. Все таки, мусульманська країна. Хоча в Індії, по-моєму, теж таке є.

Перед входом до Batu Caves нас зустрів величезний зелений Хануман.

Перез входом всім охочим продавали воду і кокоси.

Але це ще не все, в печери треба було піднятись по довжелезних сходах. Але воно було того варте.

На сходах місцеві мавпи відбирають в туристів пляжки з водою та інші продукти, причому роблять це підступно і безпардонно. Всередині їх теж до фіга, деякі з них досить агресивні. На жаль, можливості мого мобільного, не дозволяють передати те, що ми побачили в печері. Там було дуже просторо, височенні скелясті стіни, в через які де-не-де пробивались сонячні промені. Тут було декілька невеличких індуїстських храмів, біля одного з них індуїстський священослужитель (просто не знаю як це правильно назвати) розказував нам про індуїстських богів, яким було присвячено те чи інше святилище в печерах.

Після печер ми поїхали в центр міста, до головної мечеті міста. Вона була фантастичною.

Правда ми так і не знайшли де там вхід і пішли далі)) А далі ми побачили музей текстилю. Вхід був вільний і ми вирішили зайти.

 Музей був дуже сучасний, інтерактивний, можна було подивитись відео про те, як виробляють батік і ще купу всього. Найбільше мені сподобалась інсталяція з дівчиною біля ткацького верстату.

Далі ми опинились біля Центру туристичної інформації, де так само все було безкоштовно: вхід, карти міста, огляд макету міста та світлового шоу з довідковою інформацією про Куала-Лумпур.

Загалом центр міста був дуже чистим, красивим, я б навіть сказала вилизаним. Складалось враження, що всі будинки щойно здані в експлуатацію, або принаймні після капремонту.

Ще мені сподобались ліхтарі у формі квіточок, хоча вони чимось нагадували емблему НадраБанку))

Ще ми десь знайшли протестантську церкву. Не пам'ятаю правда чи це було десь в центрі, чи ми це взагалі бачили на наступний день.

А от в Ботанічний сад ми вже точно пішли на наступний день. Точніше ми хотіли через нього перейти і йти десь далі, але трохи прорахувались з масштабами на карті. Спочатку ми довго йшли до входу в сад вздовж траси, потім коли вже прийшли виявилось, що вуличка, якою ми хотіли йти перебуває на ремонті. До того часу в нас скінчилась вся вода, а спека надворі палила нормальна. Купити води не було де, та й взагалі людей дорогою нам траплялось мало. Єдине що було по дорозі це громадський туалет, але пити там воду з крану ми якось побоялись. Далі нам трапився якийсь чоловік, який нам пояснив, що йти по-любому треба через парк і це довго. Ми змирились з тим, принаймні йти можна було в тіні дерев, між штучних водоспадів)

Так ми пройшли Ботанічний сад, включно з відомим (і найбільшим в світі) Парком птахів і Парком метеликів. Ні туди, ні туди не заходили, бо вхід в кожен по 10 баксів. Коли ми врешті побачили якусь машину з напоями, то випили відразу бо всі великі склянки холодного відвару якихось невідомих нам квітів. Після такої прогулянки була нам пряма дорога додому в Чайнатаун.

Ввечері, при світлі сотень ліхтариків, він виглядав ще чарівніше. Наступного ранку автобусом ми поїхали на острів Пенанг.