Львів, квітень 2006

Востаннє була у Львові десь місяць назад. Правда проїздом, в гори з друзями їздили. Загалом була тут десь до десяти разів. Потрапити у Львів хотілось якось дуже давно ще в школі, але тоді якось не ходило. Вперше поїхала у Львів на першому курсі, в переддень мого 18-го Дня народження. Таким було моє бажання на повноліття :)

Подорож видалась дуже романтичною. Мабуть, у Львові інакше й не буває. В поїзді Київ-Львів ми з хлопцем викупили всі квитки в купе. Віддали провідниці всі чотири квитки і зробили вигляд, що наші друзі запізнились на поїзд. Вона виявилась дуже чемною і дорогою нам ніхто не заважав.

По приїзду застрибнули в трамвай і поїхали в напрямку центру, але до пункту призначення не доїхали. Вийшли як тільки нас зацікавило щось за вікном. Далі йшли пішки.

В нас таких автоматів ніколи не було, а це вже не працював. Тим не менш він в нас викликав якісь по-дитячому ностальгічні почуття. А через дорогу ми побачили цього красеня :)

На озброєнні в нас, як в нормальних туристів початківців був довідник з картами і головними цікавими місцями...

По-маленьку вийшли на проспект Свободи, до пам'ятника Шевченку. 

Здається було ще дуже рано, бо на площі зовсім не було людей.

Далі вирішили піднятись на Замкову гору. Були трохи розчаровані, що від замку там зовсім нічого не залишилося, але краєвиди міста все компенсували.

Вже хотіла збрехати, що це я приймаю поздоровлення від сестри, але ж згадала, що це було ще 9-те, а не 10-те квітня :) Мабуть, просто ділилась враженнями.

А їх було багато! Не треба забувати, що на той час це було найзахідніше місто, в якому я була. Після того, як більш-менш подивились центр, пішли гуляти Личаківським цвинтарем. Там я чомусь вирішила, що як історик-початківець можу собі отак взяти і дозволити посидіти на могилі Івана Крип'якевича)

Потім знов повернулись в місто. Тут вже пішли всякі фоточки з левами міста))

Останнє, що я пам'ятаю з цієї поїздки це те, що ми дуже довго гуляли Стрийським парком і були геть змучені, сиділи на лавці і  не могли нікуди більше йти, просто чекали вже поїзда.

Наступні два рази у Львові я була на змаганнях з рукопашу гопак. Правда перший раз поїхала просто підтримати хлопців з моєї секції. Ось тут я з моїм тренером Михайлом.

Добре, що на фото є дата, бо я б вже так не згадала коли це було. Але це був перший раз. А от наступного разу я вже брала участь у змаганнях і навіть зайняла почесне 2-ге місце. За це мені потім ще з фізкультури поставили максимальні 100 балів. Ніхто ж не знав, що нас в категорії всього було двоє)) Ну але все одно, цікавий досвід.

Потім ми ще їздили у Львів групою, це було вже в березні 2008-го. Тоді в нас вже була солідна культурна програма і професійний львівський гід, знайомий нашої викладачки. 

Ще через кілька місяців ми знову поїхали до Львова на фестиваль Старе місто. Тоді вже нас була вужча компанія друзів. На вісьмох людей ми зняли здається трикімнатку квартиру. Плюс з нами ще була подруга-львів'янка Оля, яка разом зі своєю сестрою Лесею люб'язно показувала нам рідне місто. 

Крім Олі у Львові ми ще зустрілись з моїм колишнім однокурсником і так само другом моїх друзів Левком, який тоді вже повернувся назад до Львова і вчився у Франка.

Словом, компанія була молода й весела.

 Багато хто був у вишиванках. Тоді і я собі на площі Ринок прикупила сорочку, яку і по цей день ношу. Прекрасна була не тільки компанія, а й погода. Травень місяць! Ми багато гуляли, пішли в музей народної архітектури і побуту під відкритим небом:) Зустріли там Сашка Лірника)

Піднялись тоді ще на Ратушу.

Намилувались львівськими міськими панорамами....

Словом, чудова видалась поїздочка. Самого фестивалю не дуже пам'ятаю. Один день було ми туди прийшли, було дуже багато людей. Ми відійшли в сторону, пішли пити розливне Старе місто, от. Потім звідкись взялись якісь гопники, почалось шось незрозуміле і ми пішли звідти.

Ще один раз приїжджала до Львова в бібліотеку Стефаника, бо тільки там була рідкісна книжка, потрібна мені для бакалавського диплому. Тоді я зупинялась в Олі, яка знову люб'язно погодилась мене прихистити.

А ще ми з друзями минулого року їздили до Львова на грандіозний концерт Океану Ельзи на стадіоні Арена-Львів, де зібралось більше 30 тисяч глядачів. 

Цей концерт багато хто пам'ятає, там було дуже багато різний друзів, знайомих і знайомих знайомих. Він був фантастичний, Вакарчук виходив на біс мабуть разів зо 5 і концерт тривав до першої ночі. Крім концерту в програмі в нас був ще гастрономічний тур по Львові. Ми щоразу обідали і вечеряли в різних ресторанчиках, кафе, кав'ярнях і так далі. Кілька виключно гедоністичних днів у Львові - це прекрасно. Львів - прекрасний! До нього хочеться повертатись і я обов'язково повернусь :)

Можливо одна-дві подорожі до Львова вилетіли з моєї голови, але сподіваюсь розповідь від цього не сильно постраждала.