Найближча столиця, до якої з мого міста їхати всього 3-4 години. Ніколи туди не їздила, бо не було потреби. Цієї весни мене запросили пройти там співбесіду в міжнародній компанії, що стало чудовим приводом подивитись місто.
Як виявилось з Білгорода-Дністровського щоденно курсують прямі автобуси (точніше запилені маршрутки) в Кишинів. До того ж для мешканців мого міста (можливо й всієї Одеської області) перетинати кордон можна з внутрішнім українським паспортом. До кордону, до речі, всього година часу. Їхали ми в об'їзд Придністров'я, казали так безпечніше.
В Кишиневі я забронювала хостел Trotter's Den. Дуже хороша локація, сніданок, вай-фай, гостевий комп'ютер і свіжий ремонт. Словом, якщо ви бюджетно - то раджу. Перше, що треба зробити в Кишиневі це прогулятись головною вулицею Stefan Cel Mare. Магазини, кафешки, обмінники, парки, храми і адміністративні будівлі - все тут. Два великих парки розташовано практично один навпроти одного.
В сусідньому парку мені дуже сподобалась велика шахова дошка.
Трохи далі дзвінниця і великий православний собор.
Прогулюючись містом я уважно вслухалась в те, якою мовою говорять перехожі. Можу сказати, що статистика десь 70 на 30 на користь румунської. Якщо старше покоління ще пам'ятає російську, то молодь переважно говорить тільки румунською.
Детальніше про ситуацію я дізналась хлопця, який вдень працював вчителем інформатики в школі, а вночі охороняв хостел, де я жила. Більшість населення симпатизує Україні, Майдану і європейській інтеграції. Щоправда небагато хто може собі дозволити схористатись правом безвізового режиму з ЄС. Оскільки працевлаштування виключене, назбирати в Молдові гроші на таку поїздку дуже важко. Зарплати маленькі, ціни високі. Переважно суттєво вищі за українські. Як виявилось у них дуже високе ввізне мито на всі імпортні товари. А ще, як і в нас, корупція і несприятливі умови для ведення бізнесу.
З хорошого - безперечно кухня. Не можна бути в Молдові і не спробувати плацинди з місцевим домашнім вином. Це справді дуже і дуже смачно, тому місцева мережа закладів La Placinda до ваших послуг.
Наостанок вставлю тут діалог з молдавським водієм автобуса на вокзалі. Раніше вже опублікований на фб:
- Вы когда-нибудь видели красивую монашку?
- Да, видела.
- Да? Это большая редкость.
- Согласна.
- А вы откуда?
- Белгород-Днестровский.
- А, это рядом. Я отдыхал в Сергеевке 17 раз. Вы же знаете, что это была Молдова, то есть, Румыния.
- Да, я знаю.
- Как у вас там? Спокойно?
- Спокойно.
- Русские и до вас доберутся.
- (мовчу)
- Вы их хотите?
- Нет, мы их не хотим.
- Правильно.
...
- У вас есть леи? Может вы хотите, что-то купить, а лей нет. Вот возьмите.
- Спасибо, не нужно, у меня уже скоро автобус.
- Это мелочь, возьмите. Как раз хватит на мороженое и водичку.
- Спасибо.
Як виявилось з Білгорода-Дністровського щоденно курсують прямі автобуси (точніше запилені маршрутки) в Кишинів. До того ж для мешканців мого міста (можливо й всієї Одеської області) перетинати кордон можна з внутрішнім українським паспортом. До кордону, до речі, всього година часу. Їхали ми в об'їзд Придністров'я, казали так безпечніше.
В Кишиневі я забронювала хостел Trotter's Den. Дуже хороша локація, сніданок, вай-фай, гостевий комп'ютер і свіжий ремонт. Словом, якщо ви бюджетно - то раджу. Перше, що треба зробити в Кишиневі це прогулятись головною вулицею Stefan Cel Mare. Магазини, кафешки, обмінники, парки, храми і адміністративні будівлі - все тут. Два великих парки розташовано практично один навпроти одного.
Детальніше про ситуацію я дізналась хлопця, який вдень працював вчителем інформатики в школі, а вночі охороняв хостел, де я жила. Більшість населення симпатизує Україні, Майдану і європейській інтеграції. Щоправда небагато хто може собі дозволити схористатись правом безвізового режиму з ЄС. Оскільки працевлаштування виключене, назбирати в Молдові гроші на таку поїздку дуже важко. Зарплати маленькі, ціни високі. Переважно суттєво вищі за українські. Як виявилось у них дуже високе ввізне мито на всі імпортні товари. А ще, як і в нас, корупція і несприятливі умови для ведення бізнесу.
З хорошого - безперечно кухня. Не можна бути в Молдові і не спробувати плацинди з місцевим домашнім вином. Це справді дуже і дуже смачно, тому місцева мережа закладів La Placinda до ваших послуг.
Наостанок вставлю тут діалог з молдавським водієм автобуса на вокзалі. Раніше вже опублікований на фб:
- Вы когда-нибудь видели красивую монашку?
- Да, видела.
- Да? Это большая редкость.
- Согласна.
- А вы откуда?
- Белгород-Днестровский.
- А, это рядом. Я отдыхал в Сергеевке 17 раз. Вы же знаете, что это была Молдова, то есть, Румыния.
- Да, я знаю.
- Как у вас там? Спокойно?
- Спокойно.
- Русские и до вас доберутся.
- (мовчу)
- Вы их хотите?
- Нет, мы их не хотим.
- Правильно.
...
- У вас есть леи? Может вы хотите, что-то купить, а лей нет. Вот возьмите.
- Спасибо, не нужно, у меня уже скоро автобус.
- Это мелочь, возьмите. Как раз хватит на мороженое и водичку.
- Спасибо.
Немає коментарів:
Дописати коментар