В Унаватуні прошли прекрасні 10 з 29 днів нашого з Ірою перебування на Шрі Ланці. Щойно звільнившись, Іра відпочивала від роботи і звикала до думки, що тепер туди не треба ходити. Я звикала до думки, що я не буду працювати ще якийсь час і все, що наразі треба робити - це насолоджуватись життям :)
Моторікша привіз нас з Галле в Унаватуну і ми досить довго шукали житло, яке нам підходило по бюджету, але знайшли :) Відтоді щодня на вході до нашої кімнати нас зустрічала пишногруда русалка))
Жили ми прямо на пляжі. Вночі було чути океан. Зранку, коли на пляжі ще нікого не було ми вставали робити йогу.
Правда, Іра робила це значно регулярніше за мене. Все було б добре, якби не сусідські собаки, які норовили долучитись до занять з йоги і помедитувати з нами. Після йоги ми ставили собі чайок і снідали ще з якимись пряниками і фруктами. Снідали, ясна річ, дивлячись на океан...
Оскільки лежаки належали власникам нашого будиночку, то користуватись ними ми могли абсолютно безкоштовно. Ми купались, засмагали, читали і спостерігали за місцевим населенням і туристами. Так прогодив час до обіду...
Зазвичай нашим обідом було rice & curry. Карі у ланкійському розумінню це практично все, з чим можна їсти рис: соус з кокосової стружки, щось типу індійського далу, гострі овочеві мікси і ще купа-купа незрозумілих, але дуже смачних речей. Ще ми постійно їли vegetable roti - це по суті трикутні пиріжки з овочевою начинкою. Ясна річ до цього додавались різноманітні фрукти, фруктові салати і фреші: папая, кавуни, мандарини, кокоси і ще було щось таке, назву чого я вже не пригадаю.
Далі як правило був післяобідній сон, бо з 1-ї до 4-ї дня була така спека, що перебувати на вулиці було практично неможливо. Вечорами ми придумували собі якусь культурну програму. Наприклад, ходили до буддійської ступи, яка була метрів за 300 від нашого будиночку.
Там, згори було дуже спокійно і красиво - панорамний краєвид на Унаватуну (ну і на океан) :)
А якщо обійти ступу з іншого боку, то там ще й можна прекрасно насолодитись заходом сонця. Багато людей піднімалось туди саме в цей час, десь близько 5ї вечора, щоб подивитись на те, як сонце поступово ховається за океаном. Ми теж так робили)
Нашим сусідом був лікар з Нової Зеландії, який приїхав в Шрі Ланку на місяць для практики в місцевому пологовому будинку. Казав, що був в шоці від побаченого і що в Новій Зеландії ніхто так пологи не приймає. Це перевернуло його уявлення про медицину і дотримання санітарних норм. Іноді ми вечерями з ним.
Серед інших місцевих атракцій ще був так званий Jungle Beach. Йти туди справді треба було через джунглі десь хвилин 15-20, а іноді й півгодини))
Одного разу ми йшли самі і нас налягала якась дика тварина, яка дуже швидко вискочила і перебігла нам дорогу. Ми ще довго обговорювали хто ж то був і зійшлись на тому, що це мавпа, хоча воно ніби було чорного кольору.
Сам пляж безперечно був вартий того, щоб сюди іти через усі ті джунглі. Тут було дуже мало людей, завжди не більше 10 і можна було дуже класно поплавати і відпочити взагалі. Місцеві організували тут щось типу Jungle Bar і всі охочі могли ще й пива тут купити і взяти в оренду лежаки. Для краси вони вивісили тут прапори різних країн (десь до 10). Приємно, що синьо-жовтий прапор був серед них :)
Коли ми вже дослідили на Унаватуні все що тільки могли, то почали їздити кудись неподалік. Наприклад, їздили в
Косгоду дивитись на маленьких морських черепашок, але про це я вже писала. Або їздили гуляти в найближче місто,
Галле. Іноді ми там купляли продукти, яких не було в Унаватуні. Одного разу навіть піцу їли і запивали її кока-колою. І таке буває :)
Немає коментарів:
Дописати коментар