Пам'ятаю на одній з лекцій з Середньовічної історії України наш викладач Олексій Толочко показував нам в презентації фото Константинопольського Софійського собору і говорив: "Ви уявляєте як була вражена княгиня Ольга коли потрапила в храм, який за розміром був як все її княже місто?" Так от, більш ніж через тисячу років, Ая-Софія вражає не менше...
Туди я пішла відразу як приїхала і навіть не шкода було витрачених 2 годин на стояння в черзі. Зайве говорити про величність цього храму - за масштабністю і справленим враженням можу порівняти його хіба з собором Святого Петра в Ватикані.
Оздоблення храму, візерунки і різьблення досить добре збереглось з часів побудови храму. Це місце, де можна перенестись на тисячу з гаком років назад в минуле і побачити Візантію своїми очима.
Окремо варто сказати про фрески і мозаїки в храмі. Їх дуже багато на другому поверсі. В свій час турки заштукатурити їх якимось цементом, але, на щастя, велику частину фресок вдалось відновити.
А це ось наприклад місце, де проводилась церемонія помазання візантійських імператорів. По центру місце для імператорського трону.
Зовні Ая-Софія виглядає не менш велично, ніж зсередини. Не знаю як ви, а я дуже люблю церкви у візантійському стилі. Ці цегляні стіни - це щось неймовірне.
Як відомо навпроти Ая-Софії побудована Блакитна Мечеть - найбільша мечеть Стамбулу.
Мою топ трійку Стамбульських атракцій замикає морська прогулянка на катері по Босфору і Мармуровому морю.
На останок хочеться сказати, що гуляти вечірнім Стамбулом - одне задоволенення. Можна побродити по якомусь ринку, порозглядати вітрини і купити турецьких сувенірів.
Пройтись по алеї від Блакитної мечеті до Аї-Софії, затримавшись біля фонтану з різнокольоровою підсвіткою.
Повечеряти в одному з ресторанчиків на пішохідних вуличках Султантахмеду.
Головне не йти на набережну, бо там вночі крім собак і торговців наркотиками навряд чи хтось вас чекатиме))
Це була перша мечеть, в яку я потрапила, тому я була глибоко обурена тим, що хлопці в футболках і в шортах можуть проходити туди, куди жінкам, одягненим у відповідності до всіх вимог, вхід заборонений. На довго я там не затрималась.
Після огляду цих двох храмів можна піти подивитись на Гранд Базар, хоча в принципі крім шкіряних сумок, турецького золота і надмірної уваги з боку місцевих торговців мене там не чекало. Ну але історичний базар, всі діла.
Наступний must see - це Цистерна Базиліка. В моєму рейтингу №2 після Аї-Софії. Дуже і дуже раджу. Де ви ще побачите великих риб, що плавають в підвалі в напівтемряві? Ну і велику кам'яну голову Медузи Горгони як бонус :) Єдиний тіп: аудіогайд можна не брати - там все те саме, що написано на імформаційних стендах, слово в слово.
Ще варто сходити в палац Топкапі. Кажуть там дуже цікаво піти подивитись на гарем. Правда в самому гаремі я не була, бо туди окремо за вхід треба платити)
Під час круїзу можна знову побачити і Блакитну мечеть, і Аю-Софію, правда з іншого ракурсу.
Та й взагалі помилуватись місцевити краєвидами і подихати морським повітрям водночас.
Ви здивуєтесь, але колір води в Мармуровому морі справді мармуровий, хоча воно ніби ж і по сусідству з нашим Чорним морем :)
Немає коментарів:
Дописати коментар