Славське, грудень 2012

Коли я повернулась з 7-місячного контракту на круїзному лайнері, то вирішила нарешті звозити маму покатитись на лижах. Річ у тім, що моя мама ще в школі було чемпіоном району у змаганнях на бігових лижах і катається вона, на відміну від мене, дуже добре. Ми поїхали у Славське. Зупинились там в у дуже приємної пані Орисі, яка пригощала нас смачнющою грибною юшкою і завжди турбувалась про те, щоб наше взуття і рукавиці встигли висохнути за ніч.

На жаль, той підйомник, який був всього метрів за 300 від нашого будинку чомусь не працював і нам доводилось їздити маршруткою до Захара Беркута маршруткою. Там ми підібрали собі лижі.

Я для першого дня вирішила все таки взяти собі інструктора, а мама - чудово обходилась без сторонньої допомоги :)

В повному спорядженні ми пішли на підйомник, а їхати на ньому було добрих хвилин 40...

Час від часу ентузіазм згасав і здавалось, що ми вже попримерзали до тих сидінь.

Доводилось якось розважати один одного і думати про майбутнє довгоочікуване катання :)

Коли ми нарешті вибрались нагору, мама не гаючи часу почала спускатись раз за разом і кричати: "Олька! Який клас! Давай сюди!"

Це був другий раз в моєму житті, коли я стояла на лижах. Перший раз був в Протасовому яру. Тоді знайомі позичили мені бігові лижі, які були набагато довші за мене і нічого путнього з того не вийшло. Тепер я робила все, що казав інструктор і поки він був поруч, то все ще якось більш-менш. Коли час з інструктором закінчився, я зрозуміла, що сама можу спускатись тільки з невеличких дитячих гірок, що я й робила. Потім ще було декілька невдалих спроб спусків з крутої гори, після чого я вирішила взяти тайм-аут і зійти вниз попити глінтвейну.

 Після цього я розслаблено споглядала знизу за людьми, які спускались з гори і знову піднімались на підйомнику. Час від часу мама теж потрапляла в поле мого зору.

Ще там була підвода з кіньми і я довго думала про те, як вона сюди забралась, але ж місцеві знають такі шляхи, які нам туристам - нє постєжимі)

Так пройшло ще декілька днів. Я була рада, що мама нарешті мала можливість покататись на лижах і згадати молодість. Я інструктора більше не брала і кататись так нормально і не навчилась, але нічо - є над чим працювати :)