В Еллі ми з Ірою були досить довго - 4 ночі і 5 днів. І хоча будь-який путівник скаже вам, що більше двох днів тут робити нічого, ми вирішили тут затриматись. Можливо й тому, що приїхали ми сюди з Adam's Peak, добираючись трьома автобусами з пересадками. Там останній день ми жили в напівпідвальному приміщенні, ще в туалет можна було зайти тільки пригнувшись. Про душ не було й мови, бо те, що колись було трубою, було давно відламане...
Коли ж ми приїхали в Еллу на пощастило знайти шикарну кімнату зі свіженьким ремонтом. Це був новенький готельчик, який був на пагорбі і мав свій прекрасний сад, де ми вранці робили йогу. Це було найкомфортніше місце з тих, де нам доводилось зупинятись в Шрі Ланці. Хотілось залишитись тут надовше :)
Ми дізнались, що недалеко від Елли є прекрасний водоспад і першим ділом поїхали туди.
Водоспад надії виправдав і ми поїхали туди ще раз. Цього разу ми не втримались і, зігнорувавши табличку купатись заборонено, стрибнули у воду... Відчуття неймовірні, особливо, якщо стоїш безпосередньо біля струменю води.
Ще в Еллі ми досліджували місцеву кухню, і врешті зробили висновок, що краще за нашу хазяйку не готує ніхто... Величезну порцію рису з мільйоном каррі вона приготувала нам за 400 ланкійських рупій, та ще й усе це на веранді прямо біля нашої кімнати. Каррі в Шрі Ланці називають все що можна їсти з рисом, починаючи від пряної кокосової стружки і до стручкової квасолі в соусі.
А ще ми знайшли кафе, де готували величезні vegetable rotі :)
В поєднанні з мілк ті - просто неперевершено...
В іншій кафешці ми якось замовили continental breakfast: омлет, купа свіженьких тостів, масло, джем, сік і чай обійшовся нам фактично по ціні самого соку в інших місцях. Там ми зустріли одного цікавого австрійського дядечка десь за 50. Він був марксистом і все скаржився, яка Європа дорога. Казав, що в Шрі Ланці вже 2 місяці тусує.
Прекрасно в цьому місці було ще й те, що можна було малювати на стінах і писати все, що хочеш :)
Недалеко від Елли ще було містечко Хапутале, яке дуже вихваляв наш Lonely planet. Ми туди поїхали, правда до Lipton's seat так і не дістались. Краєвиди там звичайно вражаючі: гори і чайні плантації :)
А ще нам пощастило потрапити на якесь шкільне свято, де тамільські діти танцювали індійські танці. Було весело. Дітки погодились сфотографуватись з нами на пам'ять.
Дорогою назад ми ще знайшли трохи сумнівний заклад, де вирішили поїсти. Овочевий салат був надиво смачним і дешевим - 70 рупій. В Еллі за такі гроші тільки водичку купити можна, от вам і туристична інфраструктура :)
Коли ж ми приїхали в Еллу на пощастило знайти шикарну кімнату зі свіженьким ремонтом. Це був новенький готельчик, який був на пагорбі і мав свій прекрасний сад, де ми вранці робили йогу. Це було найкомфортніше місце з тих, де нам доводилось зупинятись в Шрі Ланці. Хотілось залишитись тут надовше :)
Ми дізнались, що недалеко від Елли є прекрасний водоспад і першим ділом поїхали туди.
Ще в Еллі ми досліджували місцеву кухню, і врешті зробили висновок, що краще за нашу хазяйку не готує ніхто... Величезну порцію рису з мільйоном каррі вона приготувала нам за 400 ланкійських рупій, та ще й усе це на веранді прямо біля нашої кімнати. Каррі в Шрі Ланці називають все що можна їсти з рисом, починаючи від пряної кокосової стружки і до стручкової квасолі в соусі.
А ще ми знайшли кафе, де готували величезні vegetable rotі :)
В іншій кафешці ми якось замовили continental breakfast: омлет, купа свіженьких тостів, масло, джем, сік і чай обійшовся нам фактично по ціні самого соку в інших місцях. Там ми зустріли одного цікавого австрійського дядечка десь за 50. Він був марксистом і все скаржився, яка Європа дорога. Казав, що в Шрі Ланці вже 2 місяці тусує.
Прекрасно в цьому місці було ще й те, що можна було малювати на стінах і писати все, що хочеш :)
Немає коментарів:
Дописати коментар