Єна, жовтень 2010-лютий 2011, червень 2014

Свого часу Єна для мене стала просто таки вікном в Європу, як би банально це не звучало. Навчаючись на магістерській програмі "Німецькі та європейські студії" в Могилянці в мене була чудова нагода повчитись семестр в Німеччині. Стипендій було 6 - я була 7-ю в рейтингу... Але одна з однокурсниць відмовилась, а потім ще й 7-ма стипендія з'явилась. Словом, я поїхала в Єну. І радості не було меж, тоді я вважала це своїм великим досягненням.

Оскільки до того часу я в ЄС була лише один раз (та й те автобусним туром), в мене відразу з'явився план - 10 країн. І мушу вам сказати, що я його виконала: Німеччина, Нідерланди, Швеція, Чехія, Іспанія, Андорра, Італія, Ватикан, Франція, Польща! :)

Це був дуже насичений період мого життя. Практично кожні вихідні ми вибирались кудись з Єни, а кожні 2-3 тижні кудись за кордон (з Німеччини). Більше того, в Єні наше життя було теж дуже цікавим. По-перше, це університетське місто. Населення 200 000 жителів, з них відсотків 90% люди з вищою освітою: студенти університету Фрідріха Шиллера (а також Fachhochschule), викладачі, випускники та інші люди, так чи інакше задіяні в житті університету. Відповідно, тут купа різних закладів і заходів відповідно. Вже в перший вечір наш німецько-український тьютор Юра повів нас в паб на вишневе пиво, або Kirschbier :)

Так проходило багато вечорів))) За 5 місяців в Єні в клубах і на дискотеках я була, мабуть, разів у 10 більше ніж за всі 6 років навчання в Києві. Мабуть, тому що тут була і компанія хороша, і заклади, й відповідний настрій :) Мій улюблений заклад називався Casablanca. Дуже і дуже артхаузне місце. Правда були ми там десь рази може три, бо дуже далеко. Але туалети там цікаві

Ще був Havana Club і туди ми ходили частіше. Демократичний вхід 2 євро, було людно і можна потанцювати. Ще ми часто влаштовували поседеньки в гуртожитку, або знову ж таки, готувались тут до походу в клуб :)

Гуртожиток в нас був дуже затишний, з краєвидом на гори (ну добре, пагорби :)) Це ось краєвид з вікна моєї кімнати

Кімнату я свою дуже любила. Вона була новенька й затишна, а головне тільки моя :) Важливо це було тому, що до того я 5 років жила в трійці в гуртожитку (і потім туди й повернулась)..

От зараз подивилась на це фото і всьо - 100%-на єнська ностальгія.
З гуртожитку до зупинки трамваю (називали ми їх виключно Straßenbahn-и, навіть коли говорили українською). 15 хвилин і ти в університеті. Після Харківського шосе і пробками на Ленінградській площі, мосту Патона, мосту Метро і Поштовій - це була просто казка. На час вікна між парами можна було спокійнісінько поїхати додому, зайти в супермаркет за продуктами і зварити обід :)
Ось власне Friedrich-Schiller-Universität-Jena, тобто його головне містечко Ernst-Abbe-Platz. Так-так ми тут ще й вчилися (хоча з розповіді може скластись враження, що - ні)

 На фото справа корпус, де розташована наша кафедра Politikwissenschaft.
А це ось наша Mensa (тобто їдальня), де нас розгодовували величезними німецькими порціями їжі))

Пар було не багато, був великий challenge в мовному плані - навчання все німецькою і вчитись треба на рівні з німцями... Шоб ви розуміли в Німеччині на Master в основному вчаться 30-ти літні лисувати чоловіки і до прієжжих дєвочєк з України вони ставились м'яко кажучи без особливого піїтету... Але ми не журились, іноді купляли в їдальні глінтвейн за 1 євро, і тоді будь-яка пара здавалась не такою вже й провальною.

Ще пару слів про саме місто. Чесно кажучи, в порівнянні з сусіднім Ваймаром, Єна не виділяється культурно-архітектурними пам'ятками. Все ж вона мила і затишна, комфортна для життя.

  Пам'ятаю тут був хороший і відносно недорогий шопінг. Мабуть, це є в кожному німецькому містечку, але ми ж люди не призвичаєні до H&M, C&A і т.д. Після кожної стипендії робили ритуальне коло по цих магазинах))
А це найбільший торгівельний центр Goethe-Galerie - тут все дорого, але красиво)

 Ще в Єні був чудовий різвяний ярмарок (Weihnahtsmarkt), де продавались найсмачніші полуниці і банани в шоколаді. Це був мій перший Новий рік за кордоном і перше різдво не в сімейному колі. Трохи дивно було ходити на пари на Різдво, але ми не розгубились і відсвяткували всім православним людом: українки, сербка і ефіопка :) Ми наварили куті, вареників і узвару, сербка приготувала традиційний гострий суп і частувала нас сливовою горілкою, ефіопка казала, що не хоче дзвонити вітати батьків, бо буде плакати. Все було душевно, по-домашньому :)

 Коли я їхала з Єни додому, загадала ще раз повернутись туди, але думала, що це мало ймовірно. Цього літа моя тітка запросила мене погостювати в них в Німеччині, і я подумала, що це чудова нагода. Ще й вийшло так, що друг дядька працює в фірмі, яка має підприємство в Єні. Він пообіцяв наступного разу, як буде туди їхати, взяти мене з собою :)

Те, що я побачила, коли приїхала, дуже вразило мене - Єна розцвіла! Буквально. Виходить, що ми бачили її тільки з жовтня по лютий, а в літку вона просто красуня :)

Я ходила і не могла надивитись! Виявляється, прямо під нашим гуртожитком є фонтанчик, про існування якого ми й не здогадувались :)

Ще раз прокаталась штрассенбаном і затегала в фейсбуці своїх однокурсниць, щоб теж трохи поностальгували :)

Під кінець прогулянки зайшла в корпус університету і перед входом в туалет несподівано зустріла Юру - нашого німецько-українського тьютора, який тепер вже викладає в університеті.

Як же я люблю повертатись в старі, добре знайомі міста!