До Батька Тараса я збиралась довго, ходила на Річковий вокзал в Києві - ходіла дізнатись чи ходять ще до Канева катери. Дуже наївно з мого боку це було. Мене це не зупинило, тільки поїхати довелось менш романтичним способом - маршруткою з житнього ринку. Дід Дніпро, певно, саме зрадів)
Таким я його побачила. А ось це вже краєвид з меморіалу Шевченка.
Дуже сподобалась мені там буйна природа. Саме тут я пообідала завчасно купленими в "Пузатій хаті" вареничками з картоплею :)
Музейний комплекс, на жаль, вже не перший рік був закритий на реконструкцію. Але вже після того друзі їздили і казали, що тепер все працює.
Зате можна було зайти в цю хатинку.
Тут реконструйовано те, як колись жили люди в 19-му столітті.
Пам'ятник Шевченку виглядає справді велично. Біля нього завжди багато квітів.
Дніпро тут теж широкий, не менший ніж в Києві.
І набережна прибрана, нею приємно прогулятись. Чому ж катери з Києва не ходять? Невідомо
Вдосталь прогулявшись містом я ледь встигла на маршутку до Києва, а тоді вже за вікном почалась страшенна злива.
Травнева)
Немає коментарів:
Дописати коментар