З першої хвилини перебування там Егер видався напрочуд дивним, загадковим. Був сильний туман і важко було будь-що роздивитись. Ще з одним хлопцем з групи, Юрою, ми вирішили не брати екскурсію містом, а поблукати самостійно. Було холодно і вогко.
Вийшовши на центральну площу ми побачили цей пам'ятник і собор.
Але найбільше нас зацікавив супермаркет, де можна було погрітись і виграти трохи часу. В мене вже практично закінчились форинти, на картках теж було пусто, але я все ще могла купити якісь недорогі ніштяки. Трохи зігрівшись ми повернулись на площу і почали читати навігаційні таблички, щоб визначитись куди йти далі. Вибрали фортецю.
Вона дуже нагадала рідну, Білгород-Дністровську, і від цього навіть стало тепліше :)
Далі ще гуляли вулицями все ще новорічно прикрашеного міста.
Нашу увагу привернула підсвітка цієї будівлі і ми підійшли ближче :)
Туман ставав все густішим і фотографії виходили все похмурішими.
Туман поступово перетворився в ожеледицю, а всі дороги - в суцільну ковзанку. Маленькими кроками, потихеньку ми повернулись на площу. До того часу коли нас мав забрати автобус залишалось ще близько двох годин. Ми вирішили зайти в собор погрітись. Там було тепло і затишно від хорового співу.
Посидівши так якийсь час ми повернулись в супермаркет. Я захотіла мандарин, але грошей вже не було зовсім, Юра мене пригостив. Близько години ми сиділи і чекали доки нарешті можна буде йти до автобусу. Ми прийшли вчасно, але автобусу не було. Інші члени групи теж почали збиратись. Наш лідер групи був з тою частиною людей, які поїхали в купальні. Угорського номеру ні в кого не було і подзвонити ми їй не могли. Раптом Юра десь знайшов вай-фай і подзвонив лідеру групи через скайп. Виявилось, що вони застрягли біля купалень, які знаходяться десь в низині і через ожеледицю автобус не може виїхати звідти. Всього автобусів нашої турфірми було два і застяг якраз той, де були мої речі. Це була погана новина, а хороша новина була та, що є другий автобус, який стоїть метрів за двісті від пункту збору вище по вулиці, але не може спуститись через ожеледицю. Нас попросили пройти туди. Виявилось, що в групі було 2 чи 3 вагітні жінки, які відмовились йти по ожеледиці вгору і сказали, що будуть чекати внизу. Ще була компанія мукачівської молоді, які теж вирішили залишись внизу в барі, поки все не вирішиться. Я пішла в автобус, Юра залишився на місці, щоб повідомили людям які прийдуть пізніше про те, куди йти. В автобусі ми чекали до півночі поки комунальні служби розчистять дорогу для нашого іншого автобуса. Все обійшлось благополучно, але я запам'ятала, що плануючи автобусні тури на зиму варто враховувати погодні умови. Пообіді наступного дня вже були у Львові :)
Немає коментарів:
Дописати коментар