Бандунг, грудень 2015

Майже місяць не вдавалось нікуди вирватись з Чілегона. Листопад видався досить напруженим. Знаю, в це важко повірити судячи з моїх статусів на фейсбуці, але я тут ще й працюю на 2-х роботах :) На минулі вихідні було вирішено обов'язково кудись поїхати. Вибір звузився до трьох міст. Я написала дівчині Діллі з couchsurfing-a, з якою ми списувались ще місяць назад, але зустрітись так і не вдалось, вона сказала, що можна приїжджати.

О 6-тій ранку я вже була на автобусному терміналі в Чілегоні. Автобуса довго чекати не довелось, проте їхав він дуже повільно і замість очікуваних 4-5 годин дороги вийшло всі 7. Ділла зустріла мене на автобусному терміналі Leuwipanjang. Термінал досить великий, з безліччю автобусів, кількома виїздами та ще й розділений на дві секції. Це було дуже смішно, але ми шукали одна одну хвилин 15 доки Ділла не вислала мені на фейсбук фото місця, де вона стоїть і по тій картинці я її вже знайшла. Ми поїхали до Ділли додому, звичайно ж, на мотороллері.

Трохи відпочивши поїхали в центр гуляти містом. Бандунг мені відразу дуже сподобався, а трохи згодом я остаточно переконалась, що це найкрасивіше індонезійське місто, з тих які я бачила. Вперше за три місяці в Індонезії в мене було відчуття ніби я вдома, десь в Європі, в великому красивому місті, де є тротуари, парки, музеї, арт-галереї, кав'ярні і бари.

Центральна туристична вулиця називається Брага (Jalan Braga). 

Ми гуляли вулицями - так в Бандунгу справді можна гуляти вулицями міста, що для Індонезії велика рідкість - переважно тут скрізь диктатура мотоциклістів, пішоходи - відсутні як клас))

Голландська колоніальна архітектура тут давала відчуття ніби я десь в Європі. Це найбільш європейське місто Індонезії. Власне саме Бандунг з усіх індонезійських міст найбільше відповідає моєму уявленню про місто як таке, таке яким воно має бути :)

 Людей одягнених в костюми мультяшних героїв було десь стільки ж, скільки зазвичай можна зустріти на Майдані Незалежності у вихідний день. Ділла сказала, що боїться їх. Найстрьомніша з них була Маша. Пізніше ми зустріли ще одну))

Так виглядають традиційні музиканти Західної Яви, які люб'язно погодились попозувати для bule. 

Ми пішли на центральну площу Бандунга - Alun Alun. Тут величезний газон на всю площу, який нагадав мені газон біля королівського палацу в Бангкоці. Бандунг місцями також чимось Куала Лумпур. А ось ця арка на площі взагалі чистий Узбекистан.

Один з двох мінаретів на площі функціонує як оглядова вежа, куди можна забратись і абсолютно безкоштовно подивитись на Бандунг згори. Ми прийшли близько 5-ї і було вже зачинено, але шарм Ділли зробив свою справу і нас впустили в порядку виключення :)

Вибачайте за засвічений фон :)

 Ось так звідси видно інший мінарет-близнюк. Ну і власне навколишній Бандунг :)

Знайома з Бандунгу розповіла, що раніше на місці цього газону на площі була купа торгових точок і бруду, але зараз в місті новий мер, who really cares. 

І справді, дуже відчувається, що саме керівництво любить і турбується про місто і його мешканців. 

Це такий глобус на підході до площі Alun Alun. Він підписаний "Asia Africa", а все тому, що в Бандунзі в 1955 відбулась конференція, яка має величезне значення в історії незалежної Індонезії. Тоді представники 29 країн Азії і Африки зібрались тут і домовились про принципи мирного співіснування. Конференція великою мірою посприяла зростанню міжнародного авторитету молодої республіки Індонезія.

Бандунг називають яванським Парижем (Paris van Java). І на це є всі підстави - це найкрасивіше місто Індонезії. Принаймні поки що я в цьому абсолютно переконана :)

Після культурної програми ми з Діллою зайшли щось поїсти в дуже затишне місце, де я знову відчула себе ніби вдома, ніби десь в Києві. Хіба, що тільки їжа яку я замовила - nasi goreng (традиційний індонезійський смажений рис) трохи дисонував з моїм відчуттям, але пляшечка індонезійського пива "Bintang" все виправила :)

Наступного дня ми поїхали в передмістя Бандунгу - Лембанг, про який я напишу окремо. З культурної програми в Бандунзі, ще залишався музей геології і фотосесія біля Gedung Sate - будинку губернатора, який є візитівкою міста.

Музей геології дуже і дуже вразив величезними доісторичними мушлями, скелетами мамонта, динозавра і та інших невідомих мені тварин. 

Індонезія дуже багата на природні ресурси. Ось це наприклад такий аметист :)

Ну і ще трохи красивих камінчиків для вас)

В Бандунзі свій особливий мікроклімат. Ділла каже, що дощ практично щодня як за годинником починається близько 12-ї дня, тому завчасно подбайте про дощовики :)

 Peace)