Ріштан - це маленьке містечко, в яке ми вирішили заїхати , прочитавши десь по дорозі в Маргілан, що воно славиться своєю розписною керамікою. Приїхавши в Ріштан, ми домовились залишили рюкзаки в якісь кімнаті на автостанції, пішли гуляти містом. Першим ми побачили якийсь симпатичний базар.
На одній з його стін дійсно була якась красива мозаїка, але ми сподівались, що на цьому кераміка в місті не закінчується.
Потім ще знайшли мистецький доказ того, що кераміка є традиційним ремеслом цього регіону.
Ми почали питати в людей де ж нам подивитись на їхню кераміку - нас послали на якусь вулицю. Ми йшли досить довго, але ніякого музею там не було. Тоді вирішили перепитати у власника малесенької крамнички, де продавали зарядні пристрої до мобільних телефонів і все таке. Він сказав нам, що тут у кожному дворі музей і запросив зайти до себе у двір.
Там на стінах, столах і просто на землі ми побачили вручну розписані глиняні вироби.
Тут же сидило два майстра, які в нашій присутності розписували чергові тарілки. Нас запросили в дім, щоб показати нам всю колекцію.
Все можна було купити і дуже дешево. Ціни на піали починались від 3 тисяч сум (близько 15 грн.), на чайники - від 10 тисяч сум (менше ніж 50 грн.)
Все це ручна робота. Єдине, що нас стримувало це думка про те, як нам далі їхати з усіма цими виробами так, щоб довезти їх до пункту призначення.
Пізніше, вже в Самарканді, я таки не втрималась і купила розмальований біло-блакитний чайник з піалами. Хоч це і коштувало вже в рази дорожче, але все ще було задешево як для ручної роботи.
Немає коментарів:
Дописати коментар