Анкара, жовтень 2018

 На цю подорож мене підбили подруги, які побачили сейл на квитки МАУ до Анкари. Вирішувати треба було негайно і я погодилась. 

Виліт був ввечері в п'ятницю, а зворотній рейс в неділю ввечері. Навіть не довелось відпрошуватись з роботи. 

Нас було четверо і ми забронювали чотиримісну кімнату в хостелі за хорошою ціною - ідеально. Прилетіли ми пізно і після поселення одразу ж повкладались спати. Наступного дня весь день гуляли. Спочатку поснідали в кафе недалеко від хостелу. Офіціантка англійською не говорила, але ми якось порозумілись. Сервіс дуже привітний і ненав'язливий. 

Нам дуже пощастило з погодою в перший день: було сонячно і тепло настільки, що можна було ходити в футболці. Після сніданку ми попрямували в наш перший пункт призначення: мавзолей Ататюрка. В дівчат була скачана на телефоні офлайн карта міста. Я не дуже слідкувала за маршрутом, тому всіх відвіданих місць і їх назв не пам'ятаю. Мавзолей дуже вразив розмірами, а також кількістю відвідувачів. Тут велика територія з садом, музеєм історії Туреччини, ну і власне мавзолеєм. 

Після мавзолею ми продовжили гуляти містом. Пішли в парк атракціонів, де катались на колесі огляду. 

Також там поряд гуляли великим парком. На жаль, не пам'ятаю назву. 

Там у вуличному кафе ми пили каву, звичайно ж, по-турецьки. Чорну заварну і з цукром.

В ресторанчику, куди ми прийшли пообідати найбільше запам'яталась вінтажна кавова машина. 

Після обіду ми вирішили зайти в одну мечеть. По стрілочках зайшли через вхід для жінок, який вів до другого поверху. Треба сказати, що всередині ніхто на нас не звертав жодної уваги. Ми трохи посиділи і пішли собі геть. 

Потім ми пішли на шопінг в торговий центр неподалік від нашого хостелу. Пройшлись по магазинах, зайшли в кафе на останньому поверсі і навіть посиділи в масажних кріслах.

Наступного дня ми пішли в історичну частину міста, щоб подивитись на старі будинки та дерев'яні мечеті. 

Щойно ми знайшли дерев'яний мінарет, як погода зіпсувалась і почався дощ. 

Ми вирішили поки зробити перерву на чай-каву і зайшли в кафе з накритою терасою. 

Дощ посилювався і нам довелось пересісти у більш захищене місце. Я замовила турецький чай.

Поки ми повертались додому в мене намокли ноги і я вирішили залишись вдома. До того ж я взяла з собою комп'ютер і мені необхідно було трохи попрацювати. Я залишилась в хостелі, а дівчата пішли гуляти далі, не зважаючи на дощ. Оскільки в мене було мокре взуття, надворі йшов дощ, а їсти хотілось, я попросила хлопця на ресепшні в готелі допомогти мені замовити якусь їжу в хостел. Вже через 10-15 хвилин мені привезли божественний фалафель з айраном і картоплею фрі. 

Ввечері, коли повернулись дівчата ми пішли в бар неподалік. Пам'ятаю, що їжа там була досить дешева, а алкоголь дорогий. Вирішили, що пити будемо вдома. 

Загалом Анкара здалась дуже дешевою (подекуди дешевшою за Україну), привітною і ненав'язливою (що разюче відрізняло її від Стамбулу). Поїздка вийшла на славу.