Бішкек, травень 2015

Якщо ви їдете в Киргизстан подивитись на якусь цікаву середньоазійську архітектуру, то мушу вас попередити, що киргизи до неї байдужі. Вони традиційні кочівники, які до 19-го століття жили переважно в юртах. Історія Бішкеку як міста почалась з фортеці Пішпек, заснованої тут в 1825 році за наказом Кокандського хана (Коканд, місто на сході сучасного Узбекистана) для збору податків з караванів. Вже в 1862 році фортеця була зруйнована російськими військами після чого Пішпек разом з прилеглими територіями входить до складу Російської імперії, який був переіменований в Фрунзе і став столицею Киргизької РСР.

Вище на фото пам'ятник Манасу - герою киргизького епосу, метою життя якого було об'єднання усіх киргизів. Легенди і перекази про Манаса передавались з покоління у покоління співцями-манасчі і були записані вперше в другій половині 19-го століття. Манаський епос відіграв важливу роль у процесі націоєтворення киргизів. Такі шапки як у цього манасчі - один з традиційних сувенірів з Киргизії.

Загалом архітектура Бішкеку мало що вам розкаже про традиції і культуру Киргизстану.

На перший погляд це місто можна сплутати  з одним з обласних центрів України - типовий соцреалізм.

Серед переваг велика кількість парків з каналами, по яких тече вода з гір.

Але треба копати глибше: заходити в їдальні для місцевих, пробувати киргизьку кухню, спілкуватись з людьми, і звичайно ж, сходити на Ошський базар. Там обов'язково пройтись рядами, подивитись на десятки видів рису, сотні видів приправ і спецій, а ще киргизький хліб - наан. 

Ще варто пошукати тут бозо - це традиційний слабоалкогольний напій з зернових, щось середнє між квасом і брагою. 

Для закріплення матеріалу дуже раджу поїхати на вечерю в ресторанний комплекс "Супара" на околицях Бішкеку. 

Тут досить велика територія, де зібрані юрти різних розмірів і стилів, традиційні предмети побуту і, звичайно ж, найкращі страви національної кухні.

А це шердак - килим з войлоку з традиційними киргизькими орнаментами.

Щодо кухні, в Киргізії переважають м'ясні страви: бішбармак (домашня лапша з вареним м'ясом і кінською ковбасою), шорпо (суп з бараниною), курдюк (бараняче сало), лагман (лапша з м'ясом і овочами). Вегетаріанців (якщо пощастить) чекатимуть такі традиційні страви як вареники з картоплею, пюре, картопля фрі і салат з помідорів і огірків :)

Бішкек - це тільки початок маршруту. Попереду гарячі джерела, гори, гірські річки, озера, юрти, коні і барани :)

Заансе-Сханс, липень 2014

Якщо ви вже приїхали в Амстердам, то виділіть один день (або хоч півдня) щоб поїхати Заансе-Сханс. Їхати всього хвилин 40 і автобус відправляється недалеко від центрального залізничного вокзалу. Квиток туди і назад коштує 7 євро.

Це село-музей просто неба. Тут зібрані різні млини, сироварня, міні-ферма, кузня, шоколадна фабрика, майстерня з виробництва традиційного дерев'яного взуття, а також різні музеї. Словом, все що може допомогти туристу скласти уявлення про традиційну Голландію.

Тут ви дізнаєтесь, що вітряки можуть не тільки молоти борошно, а й робити олію, гірчицю і навіть пилити ліс :)

В деякі млини можна зайти всередину, подивитись як все працює.

І, навіть, піднятись нагору. Звичайно, прохід в небезпечні зони загороджений.

В більшість млинів і музеїв вхід з карткою I amsterdam безкоштовний. Ми заходили в млин, де роблять олію, на лісопильню, потім ще десь дивились кіно про те, як будували ще третій млин. Потім прийшли на подвір'я міні-ферми, де роблять і продають голландський сир.

Далі була майстерня з виготовлення дерев'яних черевиків. Виявляється ще залишились в Нідерландах майстри, які цим займаються.

Це дуже кропітка праця і на виконання кожної пари такого взуття потрібно кілька місяців. Це пов'язано з тим, що дерево треба довго сушити в спеціальних умовах. 

Звичайно, зараз ці чудові черевики продаються виключно як сувеніри.

А раніше в болотистій Голландії вони мали більш ніж практичне значення.

Заансе-Сханс розміщене вздовж річки Зан, переправитись через яку на інший берег можна на моторному човні всього за 1 євро.

А іншій стороні є музей-шоколадна фабрика. 

Можна відслідкувати весь процес виробництва шоколаду.

І печива :) 

Є й спеціальні автомати, де туристи можуть спробувати спекти печиво власноруч. Все як завжди цікаво й інтерактивно. На виході можна придбати смачний місцевий шоколад :)

Амстердам, липень 2014

Все більше переконуюсь в тому, що писати про місто треба відразу після відвідування. Багато місць, деталей назв, цін з часом безповоротно втрачаються. В Амстердамі ми були з моєю тіткою, яка разом з чоловіком живе в Хертогенбосі, всього за годину від столиці. Ми попередньо підготувались до поїздки і придбали собі по картці I amsterdam на 48 годин, по 59 євро кожна. Ця штука дозволяє реально зекономити і до того ж дуже зручно у використанні. Вона працює як проїзний на всі види транспорту, вхідний квиток у більшість музеїв (наприклад Музей Ван Гога, Stedelijk Museum (Міський музей, або сучасного мистецтва), Будинок-музей Рембранта, а у Rjiksmuseum (Національний музей, "старого" мистецтва, до 19-го ст.) знижка 2,5 євро). А ще сюди включений круїз міськими Амстердаму, знижки в ресторани, бари, спеціальні ціни на поїздки на місто наприклад в Заансе-Сханс (село-музей під відкритим небом з різними млинами). Детальніше можете почитати на їхньому сайті.

Ми приїхали залізницею на головний вокзал. Амстердам зустрів нас дощем, тому ми відразу ж сховались в кав'ярні, що в приміщенні Tourist Information Office навпроти будівлі вокзалу. Вже звідти відкривався чудовий вид на канали. Попивши каву ми дізнались в Tourist Information, що місце, де ми можемо скористатись нашим круїзом скориставшись карткою I amsterdam всього метрів за 30 звідти і пішли до пристані. Люб'язний капітан перевірив наші квитки, дочекався решти пасажирів і взявся за штурвал.

Ми залишились на закритій палубі, бо дощ щойно стих і було ще мокро і вітряно. Втім всередині вікна вікривались, тому всі канали (грахти) було добре видно й тут.

Я вже не пригадаю назв всіх каналів і мостів, тут Вікіпедія буде вам кращим помічником :)

Пам'ятаю тільки, що прогулянка починається з каналу Сингел, від району залізничного вокзалу, який потім впадає в річку Амстел. Пропливали ми й канал семи мостів. Фото з української Вікіпедії, бо їм вдалось передати перспективу краще ніж мені.

Загалом мости Амстердаму - це окрема тема. Їх тут 1, 5 тисячі :) А якщо враховувати ще й передмістя, то - 2291. Кожен з них має свій порядковий номер.

Ось цей мій улюблений, красивий)

Крім мостів тут вам ще й традиційна голландська архітектура.

Найбільше мені сподобались будинки з віконницями. 

 Ось є ще з червоними :) Дерева трохи заважають розгледіти, але повірте вже на слово, виглядає це дуже вишукано і стильно.

Окремо ще варто сказати про красенів-вітрильників, які тут можна побачити.

 Дуже незвично виглядають вони на фоні скляних новобудов.

На цьому прогулянка каналами завершилась і почалась музейна частина. Ми не ставили собі за мету обійти всі музеї і мушу визнати, що деякі мега-цікаві музеї залишились непобаченими (наприклад, Science Center Nemo та Музей судноплавства). Моїм пріоритетом був Музей Ван Гога, тож першим ділом ми пішли туди :)

 Це величезна репродукція відомої картини "Спальня", яка висить в коридорі музею на другому поверсі. Нижче копія неповторних ван Гогівських соняшників - картина повністю в жовтих тонах - вишуканість і майстерність.

Дуже сподобалось в музеї те, як на прикладі кількох картин за допомогою спеціального освітлення було показано всі початкові ескізи і різні етапи виконання малюнку.

Далі пішли в Stedelijk Museum (Міський музей, або музей сучасного мистецтва), розташований по сусідству. Сучасне мистецтво, як завжди було досить дивним і часно незрозумілим, але що мені сподобалось як тут проводили екскурсії місцевим школярам. Діти сиділи півколом на підлозі біля однієї з експозицій, біля них сиділа молода дівчина-екскурсовод і щось дуже захоплено розказувала. Словом, це було дуже інтерактивно.

Ще тут був цілий підвальний поверх зі стіною, на яку можна чіпляти конструктор Лего. По-моєму, це мегаідея для дитячої кімнати.

Тут же поряд і Rjiksmuseum (Національний музей), куди ми вже не пішли, віддавши перевагу прогулянці містом :) Якщо придивитесь, побачите на фасаді напис: "Art is a therapy".

Ну а перед будівлею всім відомі літери I amsterdam, фотосесію біля яких, напевно, має кожен, хто хоч раз був в Амстердамі :)

Тут є парк, де тусується купа молоді.

Стріт-арт як завжди вражає))

І нікого з перехожих не може залишити байдужим :)

Далі ми з перервою на обід досить рендомно гуляли містом. Це саме був час Чемпіонату з футболу і всі дивились якийсь матч.

Здається, ми шукали Чайнатаун, але до нього так і не дійшли.

Знайшли  тільки один ресторан, але зате вийшли на вулицю Червоних ліхтарів)) Швидко почало темніти і ми поспішили в готель.

Кременець, вересень 2008

В Кременець ми приїхали вже надвечір, відразу до руїн Кременецького замку. Замок був збудований ще в 12-му столітті, а в 13-му орда хана Батий не змогла взяти цю фортецю. 

До Люблінської унії від належав литовським князям, а після - польській короні. Замок залишався неприступним аж до середини 17 ст., коли був звятий і зруйнований козаками М. Кривоноса. З того часу він більше не відбудовувався. 

До нашого часу збереглись брама і окремі оборонні мури.

З Замкової гори Бони чудовий краєвид на місто.

Туман в той день не заважав, а навпаки тільки додавав шарму Кременцю.

Добре видно було й величний Свято-Преображенський собор. 

На жаль, на прогулянку містом вже не залишалось часу. Тому в Кременець недмінно хочеться повернутись.

Ми залишились на Замковій горі спостерігати захід сонця.

It was kind of magic :)

 Сонце спускалось все нижче, доки не сховалось за горизонтом.

Місто безумовно варте вашої уваги і обов'язкове для відвідування :)