Уппсала, жовтень 2010

Присвячую цей пост подрузі Наталі Пустовіт, в якої, до речі, сьогодні День народження! :) 

Коли я вчилась в Німеччині, вона вчилась в Швеції, в Уппсалі, куди я й приїхала до неї в гості.  Уппсала дуже приємне студентське і наукове містечко. Уппсальський університет - найстаріший і один з найбільших університетів Швеції. 

  Пам'ятаю, коли ми туди заходили в холі саме відбувалась якась церемонія: дами в сукнях, джентельмени в формі. Дуже красиво і урочисто :) 

Загалом Уппсальський університет дуже крутий і передові навчальні технології тут застусовуються скрізь, де тільки можна. Ось це, наприклад, такий стільчик для читання))

Дуже вражає університетська бібліотека з багатоповерховими книжковими полицями...

В старому головному корпусі університету тепер Museum Gustavianum. Тут можна наприклад побачити як виглядала кафедра медичного факультету...

Ось дуже наглядно відтворений навчальний процес))

А в сусідньому приміщенні ми побачили цих нещасних піддослідних. Наука теж потребує жертв... 

Загалом вклад Уппсальського університету в розвиток науки в цілому важко переоцінити - найяскравішим прикладом цього є Карл Лінней з його всім відомою класифікацією рослин і тварин.

В наступних залах представлені пам'ятки різних історичних епох.

Тут все також дуже інтерактивно, з колоритними живими експонатами))

Дітям окремо розповідають про все, що вони бачуть навколо в музеї.

Окремо треба сказати про світлові шоу в Уппсалі. Оскільки темніє тут рано, то вже десь з 5-ї години ввечері на багатьох стінах в місті покажують світлові шоу. Це дуже красиво :)

Ще можна зайти до костелу і послухати хор. Нам дуже почастило - ми підійшли коли вони тільки почали)

Оскільки місто студентське, з культурним відпочинком тут теж все добре. Постійно відбувається купа заходів, концертів, вистав і т.д. Ми ходили на концерт дуже крутої групи, назви якої я вже не пам'ятаю. Зате пам'ятаю, що під їхню музику дуже добре танцювалось :) 

На стінах концертного залу були платівки з музикою ледь не з усього світу. Привіт з України ми там теж знайшли :)

Дорогою додому ще погодували з Наталею місцевих качечок.

На щастя, в рюкзаку знайшлись якісь крихти :)

Стокгольм, жовтень 2010

Поїздка в Швецію була першою закордонною поїздкою з Німеччини під час навчання там. Ми з дівчатами спокусились на мега дешеві квитки Берлін-Стокгольм від компанії Ryan Air. Ціну точно вже не пам'ятаю, але шось точно менше за 20 євро. 

До речі, тоді я перший раз в своєму житті летіла літаком! А було це всього-на-всього 4 роки тому :) 

Пройшли ми з дівчатами реєстрацію на посадку і тепер сиділи всі красиві в залі очікування, бо попередньо ще ж забігли в Duty Free (що тоді теж було для мене відкриттям) :)

Перше чим нас вразила шведська земля - так це тим, що в жовтні вже лежав сніг. Ми цього ніяк не сподівались, бо в Німеччині, з якої ми прилетіли, було ще досить тепло і затишно. Далі ми дізнались, що до Стокгольму з аеропорту, в який ми прилетіли, насправді ще десь 2 години їхати автобусом і коштує це задоволення приблизно стільки ж скільки й квитки Берлін-Стокгольм - 17 євро (добре що це хоч за два квитки - туди і назад). Це один з таких класичних підводних каменів лоу костних авіаліній як Ryan Air. Після ще однієї аналогічної поїздочки Дюссельдорф-Барселона, де так само до аеропорту треба було більше двох годин трьома видами транспорту, ми вирішили в майбутньому відмовитись від послуг Ryan Air і далі літали переважно з Easy Jet. Нехай там квитки на 20-30 євро дорожчі, але ти знаєш що прилетиш в нормальний аеропорт в нормальний час і наперед уже морально готовий заплатити ці гроші. Але це таке.

Тепер про Стокгольм. Пам'ятаю, що перед тим як в'їхати в місто автобус певний час їхав тунелем, а коли виїхав на поверхню буквально всі пасажири дружно і захоплено сказали: "Аааа!" Каскади різнокольорових типово шведських будинків, оточені протоками, які з'єднують озеро Меларен і Балтійське море - це просто неймовірна краса! В мене немає фото, яке б передало вам те, що ми побачили, бо про фотоапарат я в такі моменти думаю в останню чергу, але спробую зараз знайти щось схоже в інтернеті - ну десь ось так :)

Ввечері, при світлі всіх вогнів міста це виглядає ще казковіше :)

Взагалі в Швеції, мабуть тому що темніє рано, підсвітка вулиць дуже кльово продумана. Це не просто ліхтарі, це виглядає як ціла вистава. Вечорами вулиці виглядають дуже інакше ніж удень, якось вже дуже романтично. Тут часто на вулицях відбуваються різні світлові шоу, правда я бачила їх не в Стокгольмі, а в Уппсалі, куди я заїхала в гості, до своєї подруги Наталі.

В різний час до Наталі в гості, я приїжджала в гості ще, мабуть, у три країни щонайменше. На той час вона вчилась в Уппсалі, куди я потім якраз поїхала зі Стокгольма, але в Стокгольм Наталя теж приїхала погуляти з нами.

Всі разом ми пішли в Васа музей, який мене особисто дуже вразив. Та шо там вразив - я взагалі до того не могла собі уявити, що такі речі технічно можливі, а тим більше, що хтось десь в світі вже таке зробив. Це музей корабля, який затонув в 1628 році! Дуже раджу почитати про це додатково, якщо ви чуєте про Васа музей вперше.

Цей корабль цілим підняли на поверхню в 50-х роках минулого століття, потім навколо нього побудували 5 (чи 6?) поверхів музею. Там все дуже інтерактивно - можна подивись відео, по те, як все було влаштовано на кораблі, як і чому він затонув і як його потім через 300 років піднімали на поверхню. Також в розрізі відтворено і показано, як працювало машинне відділення.

Ми провели там щонайменше години 3 і може ще й не все бачили..

Ще були в Нобелевському музеї і ось вона зала, де власне вручається ця премія :)

Ще знаю, що всі в захваті від Юнібаккену, або так званого "музею казок", де змодельовані герої казок Астред Ліндгрен, Туве Яннсон, Ельзи Бесков та ін. Кажуть там дуже круті різні маленькі іграшкові будиночки, правда я там не була, не скажу)

У Олі виявився з собою український прапор, тому ми користуючись нагодою ще зробили патріотичну фотосесію на фоні рикстагу.

А ще довго не могли намилуватись хлопчиками з королівської почесної варти)

Щодо гастономічних експірієнсів - то саме в Стокгольмі я вперше в житті спробувала лакриця, яка тут дуже популярна. Чому? Відповідь на це питання так і залишилась для мене загадкою))

Ну і на останок мімішне фото з лосем, які тут на кожному кроці :)

Ви не маєте права покинути Стокгольм не купивши собі хоча б одного такого маленького звірятка)

Рим, лютий 2011

В Рим ми прилетіли прямо з Парижу і вже були повні вражень. Все таки краще не поєднувати в одній подорожі два таких грандіозних міста. На перший день ми знайшли собі готельчик, а надалі мали переїхати до хоста з couchsurfing. Готельчик цей був недалеко від станції Терміні і номер на трьох зі зручностями в коридорі нам обійшовся по 20 євро кожній. Кімната була хороша, затишна, а день був довгий і я вирішила залишитись відпочити в номері. Дівчата пішли гуляти вечірнім Римом... Казали, що це тільки вночі може бути таке, що на цих сходах так мало людей))

 Наступного дня вже почалось і моє освоєння Риму. По-перше, ми пішли на справжню італійську піцу маргариту, випечену в правильній печі, з моцарелою і базиліком, мммм....

Далі ми досить хаотично гуляли містом і були дуже здивовані коли за одними зовні непримітними дверима ховалась церква в рази більша за нашу Софію Київську, наприклад)

Її назва тут не так важлива, бо як виявилось для Риму це дуже звичайна річ. Потім ми ще мільйон разів заходили в різні церкви і довго не могли намилуватись або стримати захоплення людьми, які колись створили таку красу. Апогеєм всього цього було звичайно враження, яке на мене справив Собор Святого Петра. Там, всередині я просто загубилась і довго не могла говорити, все роздивлялась і захоплювалась...

Але про нього я вже писала раніше, в пості про Ватикан. Тому лише ще одне фото його у вечірньому світлі і будемо рухатись далі.  

На другий день погода була чудова, ми гуляли біля фонтану де Треві, який, звичайно, дуже красивий, але так само багатолюдний як і іспанські сходи чи будь-яке інше відоме туристичне місце в Римі...

Хоча і тут можна знайти такі закутки, де ще можна усамітнитись))

Якщо звернути у вуличку ліворуч від цих сходів, то можна знайти малесеньку крамничку-пекарню, де шматки метрових піц продають на вагу. За ті чотири дні, які ми були в Римі, я вже стала їх постійним клієнтом і дядечка мене вже впізнавав. Це справді було дуже смачно і зручне, бо береш рівно стільки скільки можеш з'їсти. Так й виходить це в рази дешевше, ніж кудись заходити поїсти в цьому районі. 

Далі ми з перервами на відпочинок рушила в напрямку Венеціанської площі.

Дійшли до пам'ятника Віторіано, який, як і належить об'єднувачу Італії Віктору Емануїлу ІІ виявився дуже помпезним :) Звідти дуже красивий вид на місто, особливо коли сонце вже трохи спустилось, ну або безпосерезньо на заході сонця.

Тут же неподалік - руїни Римського форумі і пам'ятник Юлію Цезарю. Мені, як бакалавру історії, який колись навіть проходив археологічну практику, все це було дуже цікаво. Багато колон і навіть приміщень досить добре збереглись, скрізь є пам'ятні таблички. І часом важко повірити в те, що ти ходиш тими ж вулицями, що і стародавні римляни колись. Рим просто дихає давниною, вона тут на поверхні. 

Недалеко звідти також є так звані вуста правди, які ніби-то слугували якось як детектор брехні. В це важко повірити, звичайно, але все одно глибоко руку засовувати якось не хочеться)))

Ще два місця, про які обов'язково хотілось би згадати це Колізей і Пантеон. Ну з Колізеєм все ясно, їдеш на станцію метро "Колізей", переходиш дорогу і дивишся який він є)

 А от на Пантеон я натрапила випадково натрапила зовсім випадково, коли гуляла сама. Потім ще привела туди і дівчат.

Ця дивна кругла будівля була збудована ще у другому столітті, як храм всіх богів. Зараз там поховано багато визначних італійців, як от Рафаель, наприклад.   

 В центрі стелі цієї споруди - отвір.

Ще мене дуже зацікавив макет вселенкої церкви, яка мала будуватись в Римі за проектом Папи Івана Павла ІІ. Втім проект зазнав жорскої критики з боку кардиналів і так і не був втілений в життя. Тут колом мали бути представлені церкви з усього світ. 

Українська церква там, до речі, теж була, тільки чомусь з римськими колонами. На фото - прямо по центру. 

Гріх не сказати нічо про Андреа - нашого римського хоста. Андреа прихистив нас всіх трьох в своїй квартирі, де ми жили на другому якусі з великим ліжком. Вдень Андреа працював, тому не міг ходити гуляти з нами, але вечорами ми завжди вечеряли разом, говорили про Рим, Італію і подорожі загалом. Одного разу Андреа запросив на пасту і вино до своїх друзів-італійців.

Коли пасту готують італійські чоловіки - це завжди дуже смачно :)

Це був наш останній вечір в Римі. Запам'ятався він ще тим, як Андреа після всього сів за кермо і віз нас додому)) Наступного дня в нас ще залишався якийсь час до літака і ми з Олею ще раз пішли до іспанських сходів, щоб наостанок з'їсти там по найбільшому італійському желато :)

На такій прекрасній ноті ми пішли шукати автобус до аеропорту. Знайшли і кудись сіли. Вже в дорозі виявилось, що ми їдемо не в той аеропорт. На весь автобус не виявилось жодної людини, яка б говорила англійською. Врешті Олі завдяки її пізнанням з іспанської, вдалося з'ясувати, де нам вийти і на що пересісти. При цьому італійці лише повторювали: "Tranquillo, tranquillo..." На щастя, на літак ми таки встигли :)