Фуншал, жовтень 2012

Не знаю як так виходило, але асистент бар-менеджера завжди давав мені day off саме в тому порту, в якому найбільше хотілось мати побільше вільного часу, хоча я його про те ніколи не просила. Мадейра, прекрасна Мадейра, була одним з таких місць.

Виходжу з порту і перше, що я бачу - це напис на стіні: "Dolce Vita" і не можу з ним не погодитись :)

Щоб вийти в місто треба пройти через тунель, але йти недалеко, може хвилин 10.

Там, на набережній, місто Фуншал (чомусь завжди думала, що він Фунчал і на судні так всі його і називали, ну але португальської не знаю і з Вікіпедією сперечатись не буду) радує буйною рослинністю і своєрідною архітектурою.

Зелень пробивається скрізь, де тільки можна: балкони, дахи, віранди - все це буяє і квітне :)

Практично на кожному будинку є якийсь стріт-арт...

Далі буде багато фото, бо я хочу вам це все показати :)

Стріт-арт так само стрізь: на фасадах, гаражах, воротах, вікнах і так далі...

Складається враження, що тут живуть самі художники)

А це вже трохи ближче. І це такий вхід в звичайний продуктовий магазин...

А портрети, які тут портрети!

Мабуть, Мадейра надихає місцевих мешканців, десь так як і Барселона надихала Гауді і всіх інших тамтешніх митців.

Ще в Фуншалі є канатна дорога і хоч коштувало це задоволення недешево - 15 євро туди і назад, але відмовити собі в цьому та ще й у свій day off я не могла.

Звідти прекрасний краєвид на місто і на Атлантичний океан. Десь там вдалині виднівся й мій лайнер, але в ту сторону я намагались не дивитись))

Дивилась на океан, червоні дахи будиночків і бананові плантації внизу :)

Згори краєвид теж не розчарував - океан і небо, безкрайній синій спокій)

Ще там був Ботанічний сад, куди я вирішила не йти, чи то він вже закривався, чи вхідний квиток коштував надто дорого. Зрештою, мені було добре й там де я була. Ще трохи побула нагорі і спустилась до низу, пішла далі гуляти містом. 

Перейшла через якийсь місток, побачила церкву.

Зайшла в середину. Архітектура дуже нагадала те, що я вже бачила на Азорських островах - португальські володіння як-не-як.

Ще десь далі натрапила на чудовий парк з рослинами і квітками, які до того ніколи не бачила. 

Там же було невеличке озерце з фонтанчиком і лебедями :)

Понта-Делгада, жовтень-листопад 2012

Азорським островам я завжди раділа, можливо ще й тому, що їм завжди передували дні в морі. Пам'ятаю в терміналі на виході в місто всім роздавали карту, щоб зорієнтувати людей де саме в Атлантиці вони зараз є. Вам теж буде наглядніше :)

Як бачите Азори досить далеко від Європи, але все ж до неї десь двічі ближче ніж до Америки. В Понту-Делгаду наше судно заходило роблячи гак під час круїзу по Канарських островах, а потім ще під час трансатлантичного переходу.

Азори видались мені дуже привітними, сонячними і просторими.

Все на острові говорило про його португальськість: архітектура, люди.

Всі будинки тут білого кольору, іноді лише вікна и кути виділені темним кольором.

А ось брама на площі в центрі Понти-Делгади, дуже вишукана, неповторна.

 Є тут і пишні католицькі церкви.

Загалом багато що надагує Лісабон або Фунчал на португальському острові Мадейра. Тільки тут більше сонця.

І вищі пальми :)

В мене там був один улюблений парк з кіоском, де я любила купувати морозиво і дзвонити сестрі. Продавчиня мене там вже впізнавала))

Пам'ятаю купила в Понті-Делгаді листівки, підписала і хотіла надіслати, але була неділя і пошта була зачинена, ззовні ніде поштових скриньок не бачила. Я повернулась в кіоск, де купляла листівки, хотіла запитати в продавчині, вона просто взяла їх в мене сказала, що кине. Всім ніби поприходили :)

 Така от романтика)

Лісабон, травень 2012

Лісабон сподобався з першого погляду. Динамічний і легкий. Просторий і затишний. Автобус з судна привозив нас на цю людну вуличку, де ми з колегами ходили на шопінг, відправляли додому гроші, пили каву і насолоджувались середземноморським сонцем.

Візернки міста і часом пошарпані фасади будинків, квіти - все це зачаровувало і манило. Хотілось залишитись тут на довше. Лісабон не схожий ні на яку іншу столицю Європи. Унікальний і автентичний.

Помпезний і грандіозний...

Просторий. Можна, навіть, сказати - безкрайній.

Лісабон вражає своєю вишуканістю і стилем.

Довершене королівське місто.

Цей офіціоз поєднується з динамічністю, винахідливістю і простонародною творчістю :)

Подивіться хоча б на цю стіну справа...

Краса архітектури органічно поєднується з розкішними пальмами.

Або, як варіант, з квітучими балконами і мансардами.

Маленькі стильні речі роблять місто затишним і привітним, надаючи йому особливого шарму. Справа на малюночку видно традиційний жовтий лісабонський трамвайчик, який є ще одним символом цього фантастичного міста.

Численні кафешки, забігайлівки і сувенірні лавки підкреслюють, ніби підказують про все, що найцікавіше в місті і країні: про фрески і мозаїки, замки і храми, пляжі і кораблі.

Місцями подерті стіни, як і в Італії, додають Лісабону лише затишності і розказують про його славетну історію. 

Можете не сумніватись, найзахідніша столиця Європи зустріне вас, як мати)