Зеебрюгге, липень 2012

Ще один порт з маршруту мого круїзного лайнера Celebrity Eclipse. Хоча в розкладі для гостей вказано Брюгге, приходить лайнер певна річ в порт Зеебрюгге (хоча адміністративно це все таки частина Брюгге, хоча й віддалена).

Так само лайнер приходив в Вільфранш-сюр-Мер замість Ніцци, Чівітавекк'ю замість Риму, Ліворно замість Флоренції і Варнемюнде замість Берліну. Мабуть, з голосними назвами круїзи краще продаються :) Але певна річ, у всі ті міста були організовані екскурсії для гостей лайнеру.

Зеебрюгге - важливий порт в Бельгії. Він сполучений з британський трубопроводом "Інтерконектор". Так, порт великий, але Зеебрюгге як населений пункт досить маленьке і провінційне. Якщо ви хочете побачити якусь визначну архітектуру, то вам однозначно треба в Брюгге, куди я так і не дібралась. Серед цікавинок - канал...

 ... і церква. Красива і досить велика.

Ось вона зсередини.

Світла і простора :)

Акурейрі, серпень 2012

Місто на півночі Ісландії, звідси дуже близько ісланський острів Грімсі, який знаходиться вже за полярним колом.

За полярний колом наш лайнер теж був - дивились там на китів - це один з символів міста.

 В Акурейрі в мене навіть одного разу був дей оф і я встигла подружитись тут з одним місцевим жителем, і ще одним символом Ісландії - тупіком :)

Як для міста з населенням 15 000, тут досить жваво на вулицях.

Але великою мірою, мабуть, це все таки заслуга туристів і членів екіпажу нашого лайнеру - загалом більше 3 000 людей.

Більше особливо сказати нічого, крім того, що тут привітні люди, затишні заклади і безкоштовний wi-fi на центральних вулицях :)

Чівітавекк'я, травень 2012

Один з перших портів, які я побачила під час контракту на лайнері. Це був круїз по Середземному морю. З Чівітавекк'ї всі туристи їдуть на екскурсію в Рим, до якого звідси якихось 80 кілометрів.

Дуже миле провінційне містечко.Одна з візитівок міста - пам'ятник моряку.

 

Ще варто згадати Форт Мікеланджело, збудований в 16-му столітті. Взагалі почали будувати його інші люди, але з менш відомими прізвищами, а Мікеланджело побудував верхній бастіон форту, через що форт носить його назву.

В мене вдома є фігурка цього форту. Купила я її в хорошому сувенірному магазині, де продавались дійсно якісні речі. Магазин трохи захований, щоб його знайти треба зійти з головної вулиці і трохи пройтись. Там був дуже цікавий власник, бідкався на те, що в Чівітавекк'ї немає чого робити, що це забита провінція і приїжджають сюди тільки для того, щоб далі їхати в Рим. Я довго намагалась переконати його, що він живе в прекрасному місті, але марно. Купила в нього багато сувенірів, зазвичай я стільки не купую, але оскільки ми щойно повернулись з Скандинавії всі ціни тут були привабливими. Досі в сестри на холодильнику висять ті дерев'яні хлопчики Піннокіо, а в мами десь є велика серветка з картою Італії й традиційними стравами різних регіонів.

Мабуть зайвим буде казати, що в Чівітавекк'ї дуже смачна і відносно дешева італійська піца - інакше просто й бути не могло. 

Ну а весь вільний час, що залишиться після прогулянки містом можна просидіти на пляжі і дивитись на море - це безпрограшний варіант ;)

Фуншал, жовтень 2012

Не знаю як так виходило, але асистент бар-менеджера завжди давав мені day off саме в тому порту, в якому найбільше хотілось мати побільше вільного часу, хоча я його про те ніколи не просила. Мадейра, прекрасна Мадейра, була одним з таких місць.

Виходжу з порту і перше, що я бачу - це напис на стіні: "Dolce Vita" і не можу з ним не погодитись :)

Щоб вийти в місто треба пройти через тунель, але йти недалеко, може хвилин 10.

Там, на набережній, місто Фуншал (чомусь завжди думала, що він Фунчал і на судні так всі його і називали, ну але португальської не знаю і з Вікіпедією сперечатись не буду) радує буйною рослинністю і своєрідною архітектурою.

Зелень пробивається скрізь, де тільки можна: балкони, дахи, віранди - все це буяє і квітне :)

Практично на кожному будинку є якийсь стріт-арт...

Далі буде багато фото, бо я хочу вам це все показати :)

Стріт-арт так само стрізь: на фасадах, гаражах, воротах, вікнах і так далі...

Складається враження, що тут живуть самі художники)

А це вже трохи ближче. І це такий вхід в звичайний продуктовий магазин...

А портрети, які тут портрети!

Мабуть, Мадейра надихає місцевих мешканців, десь так як і Барселона надихала Гауді і всіх інших тамтешніх митців.

Ще в Фуншалі є канатна дорога і хоч коштувало це задоволення недешево - 15 євро туди і назад, але відмовити собі в цьому та ще й у свій day off я не могла.

Звідти прекрасний краєвид на місто і на Атлантичний океан. Десь там вдалині виднівся й мій лайнер, але в ту сторону я намагались не дивитись))

Дивилась на океан, червоні дахи будиночків і бананові плантації внизу :)

Згори краєвид теж не розчарував - океан і небо, безкрайній синій спокій)

Ще там був Ботанічний сад, куди я вирішила не йти, чи то він вже закривався, чи вхідний квиток коштував надто дорого. Зрештою, мені було добре й там де я була. Ще трохи побула нагорі і спустилась до низу, пішла далі гуляти містом. 

Перейшла через якийсь місток, побачила церкву.

Зайшла в середину. Архітектура дуже нагадала те, що я вже бачила на Азорських островах - португальські володіння як-не-як.

Ще десь далі натрапила на чудовий парк з рослинами і квітками, які до того ніколи не бачила. 

Там же було невеличке озерце з фонтанчиком і лебедями :)

Форт Лодердейл, грудень 2012

Самого міста я практично не бачила, але не писати про нього теж не можу - це порт, в якому я востаннє бачила лайнер Celebrity Eclipse, на якому пройшло 7 місяців мого життя. Мушу сказати, що зовні дивитись на нього мені подобається набагато більше ніж зсередини :)

 Оскільки іммігрейшн офіцери вирішили, що я нєблагонадьожна і не дали мені форму I-95, яка дозволяє вільно пересуватись морякам територією Сполучених Штатів, імміграційна поліція супроводжувала мене весь час від порту Форт Лодердейл і до порту Маямі, де я ще 4 дні мала відпрацювати на відкритті іншого лайнеру компанії - Celebrity Reflection.

Цікавим відкриттям для мене стало те, що поліція у Флориді говорить іспанською і переходили на англійську вони лише тоді, коли звертались до мене, а також до одного свого чорношкірого колеги. Ви не думайте, вони не тримали мене в наручниках чи щось таке, просто у них весь час був мій закордонний паспорт. Ми заїхали у відділок, там вони зареєструвати десь мій паспорт, попросили зачекати і запропонували щось випити. Після того, як вони зробили все що їм було треба ми поїхали в порт Маямі. Дорогою я помітила, що тітонька, яка до того тримала в руках мій паспорт, тепер його не тримає. Я вирішила поцікавитись долею свого паспорту - виявилось вона забула його у відділку. Ми розвернулись, повернулись назад у відділок, вона подзвонила комусь з колег, попросила, щоб винесли їй мій паспорт. Вже з паспортом знову виїхали в Маямі. Приїхали ми в порт, до лайнера Celebrity Reflection, sister-ship мого Celebrity Eclipse. Мій паспорт так і не дали мені в руки, а передали HR-у, яка вийшла мене зустріти і провести куди треба. 

Філіпсбург, листопад 2012

Філіпсбург - це улюблений порт на Карибах для абсолютної більшості всіх моряків! В моєму рейтингу конкуренцію йому складає тільки острів Bonaire :)

Коли я вийшла з судна на острові Сент-Мартін я дякувала Богу і долі за те, що я тут! Я була згодна робити все що завгодно на тому судні за те, що воно мене сюди привезло!!! Відразу на виході з терміналу відкривається зовсім інший світ - світ, де люди радіють життю, веселяться, грають на традиційних карибських інструментах і співають :)

Моє судно Celebrity Eclipse - те, що праворуч :)

А ось вже й пірати Карибського моря тут як тут))

А взагалі в Філіпсбурзі головне навіть не пальми і не блакитно-молочний колір води в Карибському морі, а атмосфера яка панує на острові. Найкоротше її можна сформулювати як - We jammin! :)
Коли середньостатичний таксист це чувак з дредами по пояс, а в машині грає Боб Марлі - це Кариби))

Сан-Мартін розділений на дві частини: французьку і голандську, Saint-Martin i Sint Maarten відповідно. Ми були на голландській частину, тобто в Sint Maarten. Кажуть, що шопінг кращий в Saint-Martin, aле Who cares about shopping? Пінью-коладу за 1 долар можна купити і в Sint-Maarten))

Основні види транспорту в Філіпсбурзі - це таксі (з бородатими і дредастими таксистами) і water taxi.

Water taxi дуже розгалуджене, має багато зупинок і навіть пересадочні "станції" :)

На таких water taxi можна об'їхати весь острів...

Я якось сіла не той катер і потім ледь стигла вчасно повернутись до круїзного терміналу))

 Після такої прогулянки гріх не випити плашечку місцевого пива Carib :)

От такі от бонуси є в Celebrity Crew як скромна компенсація за нашу рабську працю...))

Таллінн, серпень 2012

В Таллінні, на жаль, була дуже коротко, але ж краще так ніж ніяк. В цьому порту наше судно стояло менше ніж в інших. Здається ми мали відправлятись о 3-тій. Погода була мокра, але дощ пішов не відразу - трохи навіть встигла погуляти цими вузенькими вуличками.  

Запам'ятались всюди сущі жовті автомобілі-таксі, їх було так багато на цих вузеньких вуличках, що треба було постаратись, щоб між ними прошмигнути. 

Архітектура тут, звичайно, вражаюча. Я б дуже хотіла сюди ще раз потрапити, а ще - в Ригу. Так, так, я багато куди хочу - це правда :)

Гуляючи містом я зустріла кількох колег з судна, далі пішла з одним із них. Це був Ньюман, мій найкращий індонезійський друг. Чомусь саме його я дуже часто зустрічала в місті, хоча ми ніколи не домовлялись про зустріч наперед.

Пам'ятаю, що з Ньюманом ми знайшли якусь пречудову студентську забігайлівку, де можна було порівняно дешево поїсти суп! здається гречаний і якийсь салат. Все це нагадувало про дім і від того було дуже затишно.

Потім ми ще зайшли на ринок, де я за 15 євро купила шапку з оленями для племінниці, яка потім виявилась на неї мала. Там же я побачила магніт з Гельсінкі і вирішила купити, бо ж ми були там кілька днів назад, а магнітів я не купувала, бо дорого :)

Далі почався сильний дощ і ми сховались під аркою якогось будинку. Чекати довелось досить довго і ми вже почали хвилюватись, що запізнимось на судно. Але коли дощ став ми чомусь ще зайшли в сувенірний магазин, де Ньюман купив мені сувенірну глиняну чашку з метеликом і надписом Таллінн. Він скоро повертався додому і хотів щоб в мене залишилось щось від нього на згадку. Прикольна, до речі, чашка, десь має бути...