Кременець, вересень 2008

В Кременець ми приїхали вже надвечір, відразу до руїн Кременецького замку. Замок був збудований ще в 12-му столітті, а в 13-му орда хана Батий не змогла взяти цю фортецю. 

До Люблінської унії від належав литовським князям, а після - польській короні. Замок залишався неприступним аж до середини 17 ст., коли був звятий і зруйнований козаками М. Кривоноса. З того часу він більше не відбудовувався. 

До нашого часу збереглись брама і окремі оборонні мури.

З Замкової гори Бони чудовий краєвид на місто.

Туман в той день не заважав, а навпаки тільки додавав шарму Кременцю.

Добре видно було й величний Свято-Преображенський собор. 

На жаль, на прогулянку містом вже не залишалось часу. Тому в Кременець недмінно хочеться повернутись.

Ми залишились на Замковій горі спостерігати захід сонця.

It was kind of magic :)

 Сонце спускалось все нижче, доки не сховалось за горизонтом.

Місто безумовно варте вашої уваги і обов'язкове для відвідування :)

Підгірці, вересень 2008

Підгірці - це не місто, а село Бродівського району Львівської області, але ж як можна не згадати про Підгорецький замок?  Цей замок був збудований в 1635-1640 роках за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського і вважається одним з кращих зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. 

Ян Матейко і Наполеон Орда приїжджали сюди, щоб намалювати палац. На фото робота Наполеона Орди. До наших днів палац дійшов не в найкращому стані, і на його реставрацію потрібен не один мільйон доларів. В 1949 році радянська влада влаштувала санаторій для хворих на туберкульоз, а в 1956-му пожежа зруйнувала більшу частину внутрішнього оздоблення. Зараз вхід в середину закритий для відвідувачів, палац в аварійному стані. В 2008 році Підгорецький замок потрапив в перелік 100 пам'яток світу, що потребують негайної реставрації.

Але навіть в такому стані Підгорецький замок вражає своєю неповторною вишуканістю. Його важко взяти в об'єктив повністю - треба відходити максимально далеко в кінець подвір'я, але навіть тоді охоплюється близько 90%.

На шпилях обох башт замку - атлант, який тримає землю. Атланти дещо відрізняються між собою - скоріше за все так склалось через те, що їх реставрували в різний час.

Ще хотілось би згадати про Костел Воздвиження та Св. Йосипа, збудований неподалік від замку, замикаючи собою перспективу дорогу. Від збудований в середині 18-го століття як родова усипальниця.

Коли ми там були вхід був зачинений, але ходять чутки, що костел час від часу орендує неопротестантська громада зі Словаччини, лідер якої перебуває в розшуку.

Дуже хочеться, щоб якнайшвидше знайшлись інвестори для реставрації Підгорецького замку. Це унікальна історична пам'ятка світового масштабу.

Олесько, вересень 2008

Олесько теж було частиною подорожі замками України, які колись малював Наполеон Орда. Тут мені найбільше запам'ятався якраз не сам замок, а величезний парк зі скульптурами біля нього. 

Парк дійсно вражаючий і аналогів в Україні я отак з ходу пригадати не можу.

Він цікавий не тільки своїм ландшафтним дизайном, а й численними скульптурами, які сюди дуже органічно вписуються.

Ми довго стояли біля цієї скульптури і висували все нові і нові версії того, що б це могло бути: яйце, змія і т. д.

Схожих скульптур тут багато і роздивлятись їх можна годинами.

Це дуже затишне місце для прогулянки, від якої ви неодмінно отримаєте ще й естетичне задоволення.

Наостанок ще хотіла показати вам найпозитивнішу скульптуру лева, яку мені коли-небудь доводилось бачити :)

Що ж до самого Олеського замку - це один з найдавніших замків України, пам'ятка архітектури 13-18 століть.

А так виглядає внутрішній двір замку.

Можна зайти й всередину. Я точно зараз не можу сказати чи ми заходили всередину чи ні. Скоріше за все там було зачинено, або було заборонено фотографувати інтер'єр - одне з двох :)

Останні три фото з інтернету.

Дубно, вересень 2008

В Дубно ми заїхали теж в рамках поїздки містами, які малював Наполеон Орда  Дуже ненадовго. В нас було не більше двох годин на те, щоб оглянути Дубенський замок і прилеглу територію.

Це Надбрамний корпус замку. Біля брами продавались якісь сувеніри, магнітики і все таке.

В дворі були якісь атракціони для стрільби з лука, а може й з арбалету теж.

 Далі ми дочекались гіда, яка провела нам коротеньку екскурсію замком і його підвалами.

Після цього в нас це залишився вільний час на те, щоб помилуватись навколишніми краєвидами. Ще в дворі замку було багато троянд, в кадр вони чомусь не потрапили.

Острог, вересень 2008

Ось так виглядав Острог в часи Наполеона Орди. Ми поїхали до Острозького замку, щоб на власні очі побачити, який вигляд він має тепер. 

Замок був резиденцією князів Острозьких, а тепер в його стінах - Острозький краєзнавчий музей.

Музей дійсно дуже цікавий - вражає як експозиція, так і інтер'єр замку.

Підвали, коридори, підземні ходи і замкові стіни - як на мене, один з кращих краєзнавчих музеїв.

В одному з підвальних приміщеннь замку зберігся старий колодязь.

Звичайно, в наш час він вже не виконує своєї практичної функції. Води там, здається, немає зовсім.

А це вже двоярусне приміщення на першому поверсі.

Тут посеред кімнати великий макет замку.

 А ось це один з моїх улюблених експонатів - човен, вибовбаний зі стовбура дерева.

Гідну конкуренцію йому складає ось це фортепіано з величезними педалями :)

Зі скульптур найбільше запам'ятався майже рідний Петро Конашевич-Сагайдачний,

а ще Богородиця з мармуру 

і, звичайно ж, дерев'яні скульптури Іоана Пінзеля, яких тут декілька.

В дворі на території замку є церква, а точніше - Богоявленський собор. Зведений він був ще у 14 ст. і слугував успальницею князів Острозьких.

В першій половині 16 ст. храм був перебудований, але те, що ми бачимо зараз  - це пізніша реконструкція,  так як орігінальна будова була зрунована ще в часи Хмельниччини.

Далі ми поїхали подивитись на Острозьку академію, університет-наступник Острозької слов'яно-греко-латинської академії. 

Тут скрізь панує дух освіти, науки і, я б навіть сказала, просвітництва - посеред двору стоїть величезний друкарський верстат.

А це - приміщення наукової бібліотеки університету.

Загалом на плацу Острозької академії дуже затишно. Є навіть невеличке озерце.

Ми тоді всі заздрили, що в нас в Могилянці на плацу такого озера немає...

І таких скульптур в принципі теж :)