Тернопіль, лютий 2008

В Тернополі я була дуже давно і чесно кажучи мало що пам'ятаю, але зараз передивлюсь фото і буду щось реконструювати :)

Що я точно пам'ятаю, так це - Тернопільський став. Мені навіть здається, що в Тернополі я була двічі, бо в голові картинка ніби на тому ставу люди катаються на катамаранах і човнах, а в лютому цього бути точно не могло)) Хоча може це лише моя уява про чиїсь розповіді...

Дуже класний там ось цей місточок до альтанки, ну і сама альтанка дуже мила. Через неї прикольно дивитись на світло :)

Біля ставу був ще дитячий майданчик, де мене дуже потішив місцевий стріт-арт з Сімпсонами))

А пізніше ще десь в місті натрапили на ось таку позитивну овечку :)

Ще мені дуже сподобався цей янгол. Не знаю де ми його бачили, десь теж у центрі, напевно.

А це, здається, храм Різдва Христового. Нехай тернопільчани мене підправлять якщо помиляюсь. 

Дуже відрізняється в Кафедрального собору, але кожен з них, безумовно, по-своєму вишуканий і неповторний.

Дуже мене зацікавила ось будівля - музей їдальня "Старий млин". Всередину правда не заходили, але ззовні вражає...

Потім ми пішли гуляти парком Національного відродження і бачили пам'ятник радянським льотчикам. В 2010 році міська влада хотіла демонтувати цей літак-пам'ятник, але ніби-то тернопільчани виступили проти і літак залишили. 

  Далі на бульварі Шевченка трапилась "Випадкова зустріч" :)

Після якої ми ще зайшли в Оперний театр. 

Там ми віришили, що зважаючи на погоду театр - хороше місце для проведення часу, який ще залишився до поїзду і купили квитки на вечірню виставу. 

Якщо не помиляюсь, того вечора показували "Ромео і Джульєтту" :)

Тараща, вересень 2005

Тараща - це районний центр в Київській області. Тараща завжди була селищем міського типу і тільки нещодавно отримала статус міста. Мабуть, більшості людей найбільш відома Таращанським лісом, де було знайдено тіло Георгія Гонгадзе.

Для мене Тараща важлива і цінна в першу чергу через те, що це районний центр села Лука, де живе моя бабуся. Щоліта з самого дитинства поїздка сюди була для мене справжньою пригодою. Часто вночі перед від'їздом я не могла спати, нетерпляче чекаючи ранку, коли вже буде час іти на автобус. В селі крім бабусі в мене ще є купа двоюрідних братів-сестер однолітків, з якими завжди було цікаво і весело. Там була повна свобода :)

А ще в Таращі в мене є дуже хороша подруга Яна, з якою ми познайомились, коли вона так само як і я приїжджала в село до бабусі в гості. З часу знайомства ми з Яною були нерозлийвода. Щоліта ми зустрічались в селі, коли приїжджали до бабусі, а впродовж року продовжували листування. Так пройшло десь років 5 доки я не закінчила школу.

На першому курсі я поїхала до бабусі вже з Києва і по дорозі вирішила зайти в гості до Яни. В це зараз важко повірити, але мобільного телефону Яни в мене не було, лише адреса, яку я знала напам'ять. Я вийшла з автостанції і розпитала в людей як пройти на вулицю Соснову. Коли я знайшла будинок Яни, я зрозуміла, що вулиця називається Сосновою не просто так :)

Це краєвид з ганку Яниного будинку... Краса настільки неймовірна, що перехоплює дух. Взагалі Тараща ідеальне місце для любителів соснових краєвидів - тут сосни скрізь. Багато сосен. Я їх дуже люблю. Мабуть, тому, що там, де я виросла їх зовсім нема.

Таллінн, серпень 2012

В Таллінні, на жаль, була дуже коротко, але ж краще так ніж ніяк. В цьому порту наше судно стояло менше ніж в інших. Здається ми мали відправлятись о 3-тій. Погода була мокра, але дощ пішов не відразу - трохи навіть встигла погуляти цими вузенькими вуличками.  

Запам'ятались всюди сущі жовті автомобілі-таксі, їх було так багато на цих вузеньких вуличках, що треба було постаратись, щоб між ними прошмигнути. 

Архітектура тут, звичайно, вражаюча. Я б дуже хотіла сюди ще раз потрапити, а ще - в Ригу. Так, так, я багато куди хочу - це правда :)

Гуляючи містом я зустріла кількох колег з судна, далі пішла з одним із них. Це був Ньюман, мій найкращий індонезійський друг. Чомусь саме його я дуже часто зустрічала в місті, хоча ми ніколи не домовлялись про зустріч наперед.

Пам'ятаю, що з Ньюманом ми знайшли якусь пречудову студентську забігайлівку, де можна було порівняно дешево поїсти суп! здається гречаний і якийсь салат. Все це нагадувало про дім і від того було дуже затишно.

Потім ми ще зайшли на ринок, де я за 15 євро купила шапку з оленями для племінниці, яка потім виявилась на неї мала. Там же я побачила магніт з Гельсінкі і вирішила купити, бо ж ми були там кілька днів назад, а магнітів я не купувала, бо дорого :)

Далі почався сильний дощ і ми сховались під аркою якогось будинку. Чекати довелось досить довго і ми вже почали хвилюватись, що запізнимось на судно. Але коли дощ став ми чомусь ще зайшли в сувенірний магазин, де Ньюман купив мені сувенірну глиняну чашку з метеликом і надписом Таллінн. Він скоро повертався додому і хотів щоб в мене залишилось щось від нього на згадку. Прикольна, до речі, чашка, десь має бути...

Сукотай, квітень 2014

В Сукотай я потрапила досить несподівано. Взагалі мета була нарешті вибратися з Бангкоку до Дня народження і добратись в Чіанг Май на Фестиваль води за два дні після того. Сукотай нам дуже радила моя тайська подруга Дітті, в якої ми зупинялись в Бангкоці і він був по дорозі. Отак я і зустріла свій 26-й гепі бьоздей в Сукотаї. З цього приводу я вирішила дістати з дня рюкзака білу спідницю і попрасувати її :)

О 6-тій ранку на вокзалі нас зустрів знайомий Дітті і поселив нас в якомусь готелі в центрі нового міста. Ми правда хотіли в старе, але потім з'ясувалось, що так навіть краще. В нового міста два дні ми маршруткою їздили в старе, в історичний парк Сукотай.

Це величезна територія старого Сукотая, заснованого в 1238 році як кхмерське поселення, яке невдовзі стало столицею одноіменного незалежного королівства.

В цілому на території парку збереглось близько двохсот храмів періоду 13-14 століття. Це дуже круте місто і я не розумію чому про нього так мало інформації в путівниках в порівнянні з тією ж розрекламованою Аютаєю.

Територія парку дуже велика і обійти його пішки навіть за цілий день просто нереально...

Перед входом в парк є прокат велосипедів, де за 30 бат (на наші гроші десь 10-15 грн.) можна взяти вєлік. За цих умов мені навіть довелось в свої вже 26 навчитись нарешті їздити :)

Оскільки в перший день я вирядилась в спідницю, то вєлік взяла собі тільки на другий день. Добре, що в парку машин не було і боятись було нічого, то навчилась я досить швидко. 

Ми з Ірою катались десь близько 3-4 годин, щопівгодини роблячи технічну зупинку щоб випити півлітра води або з'їсти морозиво, було десь +33 мінімум. 

Стокгольм, жовтень 2010

Поїздка в Швецію була першою закордонною поїздкою з Німеччини під час навчання там. Ми з дівчатами спокусились на мега дешеві квитки Берлін-Стокгольм від компанії Ryan Air. Ціну точно вже не пам'ятаю, але шось точно менше за 20 євро. 

До речі, тоді я перший раз в своєму житті летіла літаком! А було це всього-на-всього 4 роки тому :) 

Пройшли ми з дівчатами реєстрацію на посадку і тепер сиділи всі красиві в залі очікування, бо попередньо ще ж забігли в Duty Free (що тоді теж було для мене відкриттям) :)

Перше чим нас вразила шведська земля - так це тим, що в жовтні вже лежав сніг. Ми цього ніяк не сподівались, бо в Німеччині, з якої ми прилетіли, було ще досить тепло і затишно. Далі ми дізнались, що до Стокгольму з аеропорту, в який ми прилетіли, насправді ще десь 2 години їхати автобусом і коштує це задоволення приблизно стільки ж скільки й квитки Берлін-Стокгольм - 17 євро (добре що це хоч за два квитки - туди і назад). Це один з таких класичних підводних каменів лоу костних авіаліній як Ryan Air. Після ще однієї аналогічної поїздочки Дюссельдорф-Барселона, де так само до аеропорту треба було більше двох годин трьома видами транспорту, ми вирішили в майбутньому відмовитись від послуг Ryan Air і далі літали переважно з Easy Jet. Нехай там квитки на 20-30 євро дорожчі, але ти знаєш що прилетиш в нормальний аеропорт в нормальний час і наперед уже морально готовий заплатити ці гроші. Але це таке.

Тепер про Стокгольм. Пам'ятаю, що перед тим як в'їхати в місто автобус певний час їхав тунелем, а коли виїхав на поверхню буквально всі пасажири дружно і захоплено сказали: "Аааа!" Каскади різнокольорових типово шведських будинків, оточені протоками, які з'єднують озеро Меларен і Балтійське море - це просто неймовірна краса! В мене немає фото, яке б передало вам те, що ми побачили, бо про фотоапарат я в такі моменти думаю в останню чергу, але спробую зараз знайти щось схоже в інтернеті - ну десь ось так :)

Ввечері, при світлі всіх вогнів міста це виглядає ще казковіше :)

Взагалі в Швеції, мабуть тому що темніє рано, підсвітка вулиць дуже кльово продумана. Це не просто ліхтарі, це виглядає як ціла вистава. Вечорами вулиці виглядають дуже інакше ніж удень, якось вже дуже романтично. Тут часто на вулицях відбуваються різні світлові шоу, правда я бачила їх не в Стокгольмі, а в Уппсалі, куди я заїхала в гості, до своєї подруги Наталі.

В різний час до Наталі в гості, я приїжджала в гості ще, мабуть, у три країни щонайменше. На той час вона вчилась в Уппсалі, куди я потім якраз поїхала зі Стокгольма, але в Стокгольм Наталя теж приїхала погуляти з нами.

Всі разом ми пішли в Васа музей, який мене особисто дуже вразив. Та шо там вразив - я взагалі до того не могла собі уявити, що такі речі технічно можливі, а тим більше, що хтось десь в світі вже таке зробив. Це музей корабля, який затонув в 1628 році! Дуже раджу почитати про це додатково, якщо ви чуєте про Васа музей вперше.

Цей корабль цілим підняли на поверхню в 50-х роках минулого століття, потім навколо нього побудували 5 (чи 6?) поверхів музею. Там все дуже інтерактивно - можна подивись відео, по те, як все було влаштовано на кораблі, як і чому він затонув і як його потім через 300 років піднімали на поверхню. Також в розрізі відтворено і показано, як працювало машинне відділення.

Ми провели там щонайменше години 3 і може ще й не все бачили..

Ще були в Нобелевському музеї і ось вона зала, де власне вручається ця премія :)

Ще знаю, що всі в захваті від Юнібаккену, або так званого "музею казок", де змодельовані герої казок Астред Ліндгрен, Туве Яннсон, Ельзи Бесков та ін. Кажуть там дуже круті різні маленькі іграшкові будиночки, правда я там не була, не скажу)

У Олі виявився з собою український прапор, тому ми користуючись нагодою ще зробили патріотичну фотосесію на фоні рикстагу.

А ще довго не могли намилуватись хлопчиками з королівської почесної варти)

Щодо гастономічних експірієнсів - то саме в Стокгольмі я вперше в житті спробувала лакриця, яка тут дуже популярна. Чому? Відповідь на це питання так і залишилась для мене загадкою))

Ну і на останок мімішне фото з лосем, які тут на кожному кроці :)

Ви не маєте права покинути Стокгольм не купивши собі хоча б одного такого маленького звірятка)

Стамбул, травень 2013

Пам'ятаю на одній з лекцій з Середньовічної історії України наш викладач Олексій Толочко показував нам в презентації фото Константинопольського Софійського собору і говорив: "Ви уявляєте як була вражена княгиня Ольга коли потрапила в храм, який за розміром був як все її княже місто?" Так от, більш ніж через тисячу років, Ая-Софія вражає не менше...

Туди я пішла відразу як приїхала і навіть не шкода було витрачених 2 годин на стояння в черзі. Зайве говорити про величність цього храму - за масштабністю і справленим враженням можу порівняти його хіба з собором Святого Петра в Ватикані.

Оздоблення храму, візерунки і різьблення досить добре збереглось з часів побудови храму. Це місце, де можна перенестись на тисячу з гаком років назад в минуле і побачити Візантію своїми очима.

Окремо варто сказати про фрески і мозаїки в храмі. Їх дуже багато на другому поверсі. В свій час турки заштукатурити їх якимось цементом, але, на щастя, велику частину фресок вдалось відновити.

А це ось наприклад місце, де проводилась церемонія помазання візантійських імператорів. По центру місце для імператорського трону.

Зовні Ая-Софія виглядає не менш велично, ніж зсередини. Не знаю як ви, а я дуже люблю церкви у візантійському стилі. Ці цегляні стіни - це щось неймовірне.

Як відомо навпроти Ая-Софії побудована Блакитна Мечеть -  найбільша мечеть Стамбулу.

Це була перша мечеть, в яку я потрапила, тому я була глибоко обурена тим, що хлопці в футболках і в шортах можуть проходити туди, куди жінкам, одягненим у відповідності до всіх вимог, вхід заборонений. На довго я там не затрималась. 

Після огляду цих двох храмів можна піти подивитись на Гранд Базар, хоча в принципі крім шкіряних сумок, турецького золота і надмірної уваги з боку місцевих торговців мене там не чекало. Ну але історичний базар, всі діла.

 Наступний must see - це Цистерна Базиліка. В моєму рейтингу №2 після Аї-Софії. Дуже і дуже раджу. Де ви ще побачите великих риб, що плавають в підвалі в напівтемряві? Ну і велику кам'яну голову Медузи Горгони як бонус :) Єдиний тіп: аудіогайд можна не брати - там все те саме, що написано на імформаційних стендах, слово в слово.

Ще варто сходити в палац Топкапі. Кажуть там дуже цікаво піти подивитись на гарем. Правда в самому гаремі я не була, бо туди окремо за вхід треба платити)

 Мою топ трійку Стамбульських атракцій замикає морська прогулянка на катері по Босфору і Мармуровому морю.

Під час круїзу можна знову побачити і Блакитну мечеть, і Аю-Софію, правда з іншого ракурсу.

Та й взагалі помилуватись місцевити краєвидами і подихати морським повітрям водночас.

Ви здивуєтесь, але колір води в Мармуровому морі справді мармуровий, хоча воно ніби ж і по сусідству з нашим Чорним морем :)

На останок хочеться сказати, що гуляти вечірнім Стамбулом - одне задоволенення. Можна побродити по якомусь ринку, порозглядати вітрини і купити турецьких сувенірів.

Пройтись по алеї від Блакитної мечеті до Аї-Софії, затримавшись біля фонтану з різнокольоровою підсвіткою.

 Повечеряти в одному з ресторанчиків на пішохідних вуличках Султантахмеду.

Головне не йти на набережну, бо там вночі крім собак і торговців наркотиками навряд чи хтось вас чекатиме))